Мобільний додаток

"Я сьогодні – Моцарт!" – інтерв'ю Марії Бурмаки напередодні концерту "Ніжно. Тихо. Голосно" з симфонічним оркестром Українського радіо

4.03.2020 р., 09:00

5 березня в Будинку звукозапису Марія Бурмака виступить із симфонічним оркестром Українського радіо. Концерт “Ніжно. Тихо. Голосно” Радіо “Промінь” транслюватиме спільно з радіо “Культура”. Початок о 19.00. Як вона готується до виступу, про сюрпризи для глядачів та слухачів концерту та свою невичерпну енергію, Марія Бурмака розповіла в етері Радіо Промінь.

Розкажіть про програму концерту "Ніжно. Тихо. Голосно", який пройде 5 березня у Будинку Звукозапису?

На концерті я буду з гітарою і гітаристом Геною Бондарем. А потім буде відділ, де виконуватиму 13 пісень із симфонічним оркестром Українського Радіо: "Ми йдемо", "Не забудь", пісня Івасюка "Не одпалай, моя любове". Я дуже чекаю, дуже готуюсь до цього концерту і на початку весни хочу бачити ваші очі. 

Дуже символічно зустрічатись на самому початку весни – душа співає, і привід романтичний… З якими думками Ви весну зустріли?

Ну, я вся – там! Коли почалися репетиції з симфонічним оркестром. І, хоча це – вже другий мій досвід, але мені всі знайомі кажуть: "Нікуди більше не йди, нікуди не їдь, нікуди не вріжся…", бо я вся знаходжуся ніби в цьому потоці, бо все це – ніби фантастика…

 

Я хочу сказати від себе, від команди "Непробудні", з якою ми працювали тоді – ми – просто в шоці! Ви – боєць! Ви тоді, зі зламаною ногою, прийшли до студії… Ви – просто супервумен…

Річ у тому, що я зламала ногу, і мені наклали гіпс за годину до вашого ефіру. Я сама не думала, що так станеться, потім – місяць їздила на фестиваль в Канів із тим гіпсом, і концерти були екстремальні… Я одягала довгу сукню, яка була розрахована на високі підбори, усе приховувала, однак лікар казав, що я можу стояти тільки на одній нозі, бо інакше – можуть зі сцени забрати на швидкій. Я, справді, стояла на одній нозі, але в душі – парила над залом! Неперевершені емоції – чути свою музику в супроводі симфонічного оркестру…

Наразі Марія Бурмака прийшла до студії цілою і неушкодженою, що можемо засвідчити… І, ось, програма "Ніжно. Тихо. Голосно" отримала продовження. З якими відчуттями ви повертаєтеся до співпраці з оркестром? Ви скучили за роботою з оркестром?

Я скучила і за Будинком звукозапису, і за Володимиром Шейком, і за оркестром… Насправді, цей концерт – не буде повторювати той, який був, зроблено три нових "оркестровки". Що буде нового з оркестром? Це буде пісня "Забудь", до якої "оркестровку" зробив Женя Брага, і звучатиме пісня Володимира Івасюка, вірш – Романа Кудлика "Не одпалай, моя любове". Це – не та пісня, яку знають усі, але зараз, я отримала права на її виконання в цьому концерті в супроводі оркестру, і я хочу цю пісню виконувати, вона мені дуже близька, її співав Назарій Яремчук, і я хочу, щоб вона стала такою ж відомою, як "Червона Рута". І – пісні з гітарою! І зі мною буде гітарист, це – група-тріо "Джипсі Лір" Гена Бондар. Дуже допомагає Володимир Шейко! Він каже як мені співати слова: "Які гарні пісні ти пишеш" – почути такі слова від людини, відомої на весь світ, від людини, перед яким я схиляю голову, це… І ці пісні ми ще і записуємо. Одна з них на днях з’явитися у вашому ефірі, це – "Магія трав". Я, як почула цю "оркестровку", записану за допомогою звукорежисера Андрія Мокрицького, ледь не впала! Це – божественна краса! І коли мені надіслали ці записи, я розплакалася за комп’ютером. Я почула, що це – не звичайний запис групи з оркестром – є група – барабан, гітара й оркестр… Ні! Це – розкладені партії, це – скрипки, альти, віолончелі, контрабаси… І я все це чую! Чую свою музику, як симфонічну! І я знайомій написала: "Нічого не пиши сьогодні. Я сьогодні – Моцарт!"

Євген Брага займався аранжуваннями. А скажіть, наскільки легко адаптувати Ваші пісні під оркестр?

Усі пісні, окрім пісні Володимира Івасюка, робив Євген Брага. Я звернулася до нього літом, це людина надзвичайно проста в спілкуванні, однак, завдяки йому я тепер чую арфу чи альти у своїх піснях… Це – "удача життя"  зустріти таку людину! Цей концерт, це – здійснення моєї глобальної мрії, яка задумувалася ще взимку 2013-2014 років. І саме тоді, я вибрала які пісні будуть з оркестром, дуже інтуїтивно. Не знаю, чи два роки тому, я б хотіла співати пісню «Ми йдемо», яку зараз від мене чекають всі, "Прочитай мене по губах"? От, саме в 13-му році, я придумала цю пісню, яку, дуже легко співати "жестовою мовою", і я навчилася тоді її співати. Дуже важко було добирати частину з гітарою. Заспіваю "Мені однаково" на вірш Тараса Шевченка, це ж якраз 9 березня – день народження Тараса Григоровича.

Чи будуть сюрпризи від оркестрантів у Вашій програмі?

Сподіваюсь, що – ні. Я – та людина, яка дуже трепетно буде виходити на сцену, мені – важливо, щоб усе дуже зіграно та правильно звучало. Я можу забути текст своїх пісень, я можу забути порядок пісень. І ось – оркестр готовий грати одну композицію, а я – оголошую іншу… І я бачу, як мої музиканти хапаються за голову, закривають очі, а потім кажуть: "Марічічка!!! Це ж – ОРКЕСТР!!!" Я була на концертах, де Володимир Шейко робив якісь "артистичні моменти". Але, на моєму концерті я боюсь цього і просто хочу, щоб усе гарно прозвучало…

Що вас захоплює в Вадимі Лисиці?

Захоплює – справжність. Це людина – прекрасний музикант, яка розмовляє "без бантиків", яка чітко і відразу каже що треба, і я з ним відразу знаходжу спільну мову. І він до моїх ідей, гармонії й мелодії, привносить щось своє. І це – дійсна, справжня творчість…

Пісня "Не стій"  родзинка прийдешнього концерту. Розкажіть про неї?

Так, пісня, яку ми зробили з Вадимом Лисицею (аранжувальник і продюсер – ред. ), і після виходу кліпу в червоно-чорних кольорах, який усі помітили, після довгих обговорень, мені хотілося почути, як ця пісня буде звучати під соло мідних труб, які я вважаю "сонячними інструментами", які дають радість життя… І зараз. Коли я її зараз слухаю, то розумію, що "сенс життя" і "бути актуальним" – це отримувати задоволення від життя і продукувати щось нове. От на концерті буде пісня «Не стій» з оркестром, позавчора – написала пісню на вірш Франка – я її написала зараз, а Франко коли жив? Тобто, це все одно актуально. І я отримую від цього смак життя, і мені хочеться його передавати. Я написала багато пісень, є дитячий альбом, є концерт з оркестром… Я зараз роблю-роблю-роблю, а оцінене – потім буде…

Як Ви все встигаєте?

Мені подобається з усього робити перфоманс. Я, деколи, через творчість даю собі якісь завдання. "Не бійся жити!" – це конкретно було, коли я була в депресії, пригніченому стані, і написала її для себе, "Не стій!" – для тих, хто не наважується зробити вирішальний крок.

Усі фото - www.facebook.com/burmaka.maria

"Я сьогодні – Моцарт!" – інтерв'ю Марії Бурмаки напередодні концерту "Ніжно. Тихо. Голосно" з симфонічним оркестром Українського радіо

Новини по темі