Сюжет фільму розгортається в Станіславові (теперішній Івано-Франківськ) у другій половині ХІХ століття. Доктор Анґер втрачає в пожежі дружину, але вдається врятувати двох дівчат – рідну доньку Аделю і доньку хатніх робітників Стефанію. За 25 років дівчата виросли і так само нерозлучні, хоча Аделя тепер заміжня. Стефа ж веде господарство, втамовуючи свою пристрасть у кулінарії. Та вони досі не розуміють, хто вони одна одній: сестри та подруги, чи служниця та господиня.
Про дискусію навколо фільму “Віддана”
Христина Сиволап, режисерка фільму : "Сьогодні зранку я пила каву й полистала Інстаграм по гештегу #Віддана. І наштовхнулась на таку думку, після якої можна далі не читати відгуки. Дівчина написала, що, дивлячись фільм, вона побачила себе. І це найприємніший комплімент і для режисера, і для акторів. Тому що ми для цього це й робили. Відгуків багато, вони дуже різні , але дискусії – це прекрасно. Інакше – нікого це не зачепило, ніхто не хоче про це сперечатися. Тому це найкраща нагорода – викликати дискусії. Порівнювати з книгою варто, ми ж не приховуємо, що зняли його за мотивами роману. Читати книгу скоріше треба перед переглядом. Просто я так завжди роблю, бо після фільму завжди нецікаво читати книгу. Хоча, мені здається, у нашому випадку, і після фільму буде цікаво. Бо, як на мене, – це два різних твори. Вони різні за настроєм".
режисерка фільму "Віддана" Христина Сиволап, фото - Film.ua
"Навіть Софія Андрухович казала, що вона уявляла це трошки по-іншому, атмосфера у цих двох творах різна, але вона унікальна й самодостатня. Ми одразу розуміли, що не можемо втілити всі лінії у цьому фільмі, бо роман дуже об’ємний. Ми виділили основну лінії героїні, і її намагалися висвітлити повністю".
Надія Зайончковська, продюсерка фільму "Віддана": "Головною цитатою в книзі Софії Андрухович була наступна: “Кожен бачить те, що хоче бачити”. Тому усі дискусії навколо фільму є природніми, бо кожен у цьому проєкті бачить те, що хоче бачити. І це неймовірно круто, тому що Софія в свою книгу закладала стільки сенсів, стільки шарів. Коли ми готували цей проєкт, ми зрозуміли, що головним буде спілкування з глядачем у кінотеатрі. Це надзвичайно красивий твір, і він заслуговує великого екрану".
.jpg)
продюсерка фільму "Віддана" Надія Зайончоковська, фото - Film.ua
"Ми дуже хотіли порадувати глядача, який приходить до кінотеатру, щоб отримати естетичне задоволення, розвагу, ескапізм – відірватися від реальності, але не хоче занурюватися в якісь складні сенси. Тому робили його таким красивим. Той же глядач, хто знає саму історію, готовий про неї міркувати і ставити собі запитання, теж матиме цю можливість. Я задоволена результатом із цієї ідеї".
Про “голі” сцени
Мар’яна Янушевич (головна героїня Стефанія Чорненько): "Наш перший день, коли ми зустрілися й познайомилися на знімальному майданчику, це було під час роботи над тизером. Я приходжу на знімальний майданчик і, виявляється, я буду мити дівчину. Більш того, вона має бути гола. А коли почалися безпосередньо зйомки, весь день була голою я. І тоді я зрозуміла, що між нами немає ніяких таємниць, і можна було нормально працювати. Але наші оголені сцени не були вульгарні, це виправдані й важливі сцени, щоб показати ці стосунки між панією і служицею".
Мар'яна Янушевич під час зйомок, фото - Film.ua
Олеся Романова (героїня Адель Сколик): "Я читала сценарій за ніч до проб. У мене була ніч на те, щоб усе обдумати, вивчити текст і зрозуміти, що за матеріал, з яким я маю завтра йти на проби. Я навіть не знала, що то за роль".
Олеся Романова під час зйомок, фото - Film.ua
Роман Луцький (герой Петро Сколик): "У мене теж перший знімальний день був голим. Хоча я вже це сприймаю, як кажуть на Галичині, як Боже провидіння".
Про взаємини між головними героїнями
Олеся Романова (героїня Адель Сколик): "Мені не було це складно, а було цікаво, приємно. Я себе відчуваю інколи панянкою, я хочу бути панянкою. В житті я, скоріше, служниця, ніж панянка. Але мені подобається гратися в це".
Олеся Романова та Мар'яна Янушевич на зйомках фільму "Віддана", фото - Film.ua
Мар’яна Янушевич (героїня Стефанія Романько): "Для мене це спочатку було важко, зважаючи на те, що не знала на початку української мови. Після прочитання книги та сценарію, хотілося зрозуміти глибше цей час, хоча я знала якісь історичні факти й деталі того часу. Роман (партнер по знімальному майданчику Роман Луцький – ред.) допомагав мені, бо він родом із Івано-Франківська, як в історичному, так і в мовному плані про те, що стосується галицьких акцентів. Я сама не знаю, хто я більше – панянка чи служниця, але роль служниці – це в мене дебют. Але, колись працювала офіціанткою і намагалася весь досвід, який отримала від цієї роботи вкладати в Стефу".
Про старий Івано-Франківськ, декорації та 150 суконь
Роман Луцький (герой Петро Сколик): Я ще раніше до фільму часто переглядав старі фотографії Івано-Франківська. Я не є корінним франківчанином, але, мабуть, знаю його краще, ніж корінні жителі. Мені найбільше подобається наша друга ратуша. Там незрозуміло, якою перша ратуша була – дерев’яною, мабуть, бо згоріла під час пожежі. Ця австрійська ратуша, яка у нас відтворена у фільмі, вона була розбомблена під час Першої світової війни, для мене – найкрасивіша".
.jpg)
Роман Луцький у ролі Петра Сколика, фото Film.ua
"Я обходив єврейські дворики навколо ратуші. І всі ті дворики з довоєнними фото, вони всі збігаються. Де мій дім, там стояв австрійський будинок. Тобто, в кіно автентика є. Зараз дуже мало збереглося у Франківську чогось цінного. Так, є фасади. Але, якщо всередину заходиш, там вже все інше. Треба щось із цим робити".
Христина Сиволап, режисерка фільму: Ми не знімали у самому Франківську. Хоча дуже хотіли, їздили у експедиції. Шукали зі знімальною групою, де лишились якісь клаптики вулиць, які би послугували локацією. Але, на жаль, навіть, якщо є історичні пам’ятки, то, на жаль, вони вже перемішані сучасними, з радянського періоду будівлями, або рекламою. Місто, на жаль, не має вигляду, щоб знімати у ньому кіно. Хоча, воно й не має так виглядати. Тому ми зробили Станіславів під Києвом".
Надія Зайончковська, продюсерка фільму: "Нам допомагали викладачі Прикарпатського університету і з кафедри дизайну, і з кафедри історії. Вони нас водили містом, показали все, що збереглося, надали книжки, консультували. Наші декорації максимально відповідали Івано-Франківську того часу".
Олеся Романова (героїня Адель Сколик): "З великим задоволенням гралося у всій цій красі: і костюми, і декорації. Я кожну деталь дуже любила розглядати на майданчику. У мене був салон (у будинку героїні Аделі), там на полиці стояло дуже багато предметів, які справді історичні. Я питала у художників, і мені розповіли, що у кожних предметів дуже складна історія".
Українська художниця по костюмах Олеся Патока розробила для фільму понад 150 суконь, фото - Film.ua
Мар’яна Янушевич (героїня Стефанія Романько): "Я завжди мріяла про історичний проєкт, бо навчалася історії мистецтв. І цей період (часи, у які відбуваються події фільму - початок ХХ століття) він магічний. Щодо костюмів, то у Стефи одяг був скромніший, ніж у Аделі. І моя героїня носила корсет. Тому вже потім, коли я його знімала, то відчувала, що мені бракує корсету. І ще, коли знаходишся в корсеті, то маєш геть іншу осанку, і саме відчуття інше".
Мар'яна Янушевич в інтер'єрі, фото Film.ua
Кулінарія у фільмі
Христина Сиволап, режисерка фільму: "Якщо хтось читав книгу, то він знає, що їжа є дуже важливою частиною життя Стафанії Чорненько. І це її любов. Це справа усього її життя. Це її віддушина. Це те, у чому не можна було пройти у фільмі".
Глядачі цікавляться рецептами галицьких страв, які готувала Стефанія, фото - Film.ua
"І ми свідомо акцентували на цьому, вклали туди багато сил і продуктів, щоб відтворити все це на екрані. У нас дуже талановита команда food-стилістів на чолі з Олександрою Гордєєвою. Вони створювали якусь магію, приходили зі своїми плитами, кастрюлями, з купою пакетів з їжею на знімальний майданчик і починали все готувати. Ми відчували те, про що зараз каже глядач, що фільм не можна дивитися на голодний шлунок".
Дебют Катерини Кухар та епізодичні ролі відомих акторів
Христина Сиволап, режисерка фільму: "Катерина Кухар виконує складний трюк, і нам потрібна була актриса, яка в змозі це зробити. Не всі актори можуть, тут буде маленький спойлер, літати над землею. Вона фізично дуже сильна, вона прима-балерина. Мало того, у нас були кадри, де ми хотіли використати дублерку, і ми хотіли її не чіпати. Але Катерина категорично відмовилася і сказала, що всі трюки хоче виконувати сама, і це її дебют у кіно".
.jpg)
Дебют прими Катерини Кухар у великому кіно, фото - Film.ua
"Щодо інших акторів, вони також епізодично у нас присутні. В нас є така сцена, де запрошене на день народження Аделі високе панство. Ось так виникла ідея запросити на роль цього панства Аду Роговцеву, Юрія Андруховича, Ірму Вітовську. Вони у нас в ролі VIP-персон того часу".
