Чому в Україні виникають страшні інфекційні захворювання: торік кір, а цього року — дифтерія?
Є декілька причин. Перша — рівень вакцинації населення. Ще у 2016 році Світовий банк зафіксував, що серед дітей, вакцинованих від кашлюку, дифтерії та правця, було лише 19%, від гепатиту Б — 26%, від кору, краснухи, паротиту — 42%. На початку 2000-х через перебої у поставках вакцин до окремих регіонів та недостатнє фінансування закупівель загалом, далі у 2009 та 2014 роках потреба медичних закладів у вакцинах жодного разу не була забезпечена на 100%. Бувало, що вакцини завозились, але зберігались у неправильних умовах, і тому просто псувалися. Наразі ситуація стала дещо кращою. Вже у 2017-2018 роках рівень імунізованих дітей від кашлюку, дифтерії, правця, гепатиту Б сягнув 50-52%, а від кору, краснухи, паротиту — до 91%.
Друга причина того, що поширюються захворювання, це те, що люди відмовляються від щеплень, тому що бояться померти або захворіти на невиліковну хворобу. Страх того, що від щеплення можна захворіти або померти поширений не тільки в Україні, а й за кордоном. Антивакцинатори, тобто рух людей проти щеплень, говорять, що щеплення можуть викликати аутизм і навіть довести до смерті. Основними причинами руху антивакцинаторів є ще й релігійні переконання, особисті переконання, що набути природний імунітет краще, ніж вакцинація. Є побоювання щодо безпечності вакцин, які поширюють деякі ЗМІ або знайомі, та недостатність інформації щодо вакцин.
До того ж, є певна зацікавленість окремих гравців ринку, є новини, що діти помирають від щеплень, які не завжди підтверджені, і є просто фейки у ЗМІ про те, що в якійсь країні, США чи Японії, ледве не уряд виступив проти щеплень. Втім наукові дослідження так і не довели зв'язок між вакцинацією та летальними випадками. Всесвітня організація охорони здоров’я неодноразово спростовувала те, що люди помирають або хворіють від вакцин. Більшість побічних ефектів вакцин є незначними та тимчасовими. Більш серйозні побічні явища відбуваються рідко. Кожна смерть, повідомлена Міністерством охорони здоров’я, як правило, ретельно досліджується, щоб оцінити, чи дійсно вона пов’язана з введенням вакцини.
Крім того, люди бояться, що вакцини неякісні і небезпечні. Вакцини для України закуповує Дитячий фонд ООН, більше відомий як Unicef, у виробників з Франції, США, Індії, Бельгії та Південної Кореї. Найбільше побоювання пацієнтів викликають вакцини з Індії. Про них є найбільше провокативних заголовків. Але інколи вакцини можуть просто не спрацьовувати. Є невеликий відсоток людей, які навіть після вакцинації не розвивають стійкий імунітет до відповідної хвороби, і медицина досі не знає, чому так відбувається. Проте перед тим, як вакцина потрапляє на полиці чи до лікарень, всі вакцини проходять декілька етапів перевірки якості, і ВООЗ регулярно проводить процедуру перекваліфікації вакцин. Це додаткова ретельна перевірка якості вакцин та умов їх виробництва.
Хто і коли має робити щеплення?
Краще подивитись на сайті МОЗ. Вони затверджують календар щеплень, який відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я, і який розроблено також з урахуванням лікарської практики. Більшість щеплень робляться у перші 18 місяців життя людини, далі дитину щеплюють у віці 6 років від кору, краснухи, паротиту, дифтерії, правця та поліомієліту. Цю вакцину ще раз повторюють у 14 років. У 16 років вакцинують ще раз від дифтерії та правця. І на цьому обов’язкові щеплення закінчуються. Далі від дифтерії щеплення проводяться кожні 10 років. Потрібно звернутися до сімейного лікаря і отримати рекомендацію щодо щеплень, чи варто їх проводити, які аналізи варто здати. І якщо є якісь особливості здоров’я, імунітету, саме сімейний лікар може вас проконсультувати.
Як перевірити наявність вакцин? Якщо епідемія дифтерії, чи можна робити щеплення?
Стан забезпечення вакцин у регіонах можна подивитися на сайті міністерства охорони здоров’я. Вакцинацію роблять як у державних закладах первинної допомоги, так і в приватних поліклініках. Якщо у державних поліклініках нібито немає вакцин, можна звертатись до регіональних департаментів охорони здоров’я. Також вакцини можуть не бути і в приватних лікарнях, адже держава їх не забезпечує.
Щодо того, чи можна робити щеплення під час епідемії, цей міф стосується таких хвороб, як кір та грип. Але насправді епідемія чи контакти з хворими не є протипоказаннями для вакцинації. Навпаки, у випадку поширення кору, МОЗ радить у триденний термін після контакту з хворими зробити щеплення. Щеплюватись від грипу бажано до початку циркуляції вірусу, але це не пізно зробити і під час його активного поширення.
Крім того, дорослі можуть зробити щеплення безкоштовно, і з цього питання варто звертатись до вашої лікарні, тому що МОЗ має забезпечувати у повній кількості безоплатними вакцинами тих, які входять до календаря щеплень: усіх дітей та певні категорії дорослих, зокрема це стосується і дифтерії. Також невакциновані дорослі можуть отримати вакцину від кору, краснухи, паротиту, якщо їм до 30 років і якщо вони входять до групи ризику.
Читайте також — Дифтерія в Україні: це спалах чи епідемія? і що робити?
Зазначимо, станом на кінець жовтня цього року в Україні було зафіксовано 20 випадків дифтерії, з них — 18 у жовтні. 5 хворих з діагнозом "дифтерія" зареєстровано у Закарпатській області, 2 випадки в Києві та 1 випадок в Тернопільській області. Ще 10 осіб в Закарпатській області є носіями інфекції. Також 29 жовтня повідомили про третій випадок підозри на дифтерію у Києві.
Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Інкубаційний період хвороби — 3-10 днів. Дифтерія може викликати такі ускладнення: блокування дихальних шляхів, інфекційно-токсичний шок, пошкодження серцевого м'яза (міокардит), ураження нервової системи та легеневу інфекцію.
Фото — pexels.com
