– Чи вважаєте ви можливим систематизувати свої спогади про окупацію Криму і те, що ви пережили?
– Буду відвертим, є такі пропозиції, але чесно скажу: я ще не готовий. Може колись захочеться якісь спогади нотувати, зараз – ще ні. Люди кажуть: "Ми маємо зустрітись, ви маєте розповісти, ми самі напишемо". Але зараз я не хочу нічого розповідати. Хоча вважаю обов`язком всіх звільнених політв’язнів доносити правду про те, що там відбувається на різного рівня майданчиках, як міжнародних, так і в Україні.
– Чи означає це, що ви будете долучатись до акцій в Україні?
– На жаль, так, в Україні є ще багато роботи для політв`язнів. Я вважаю, що країні потрібно на всіляких міжнародних майданчиках доносити правду до світу, шукати можливості співпраці, тиску на державу-агресора, але найбільше чим держава має перейматися – це внутрішня єдність і розуміння того, що ніколи з агресором в нас не може бути дружніх чи партнерських стосунків. Росія усвідомлює, що без України вона не є імперією, а саме імперськість засіла в головах росіян. Навіть спілкуючись з простими в’язнями, розумієш, що імперськість в них сидить: він не матиме, що їсти, житиме в бруді і повній несвободі, зате "мы всему миру наваляем".
– Сьогодні на сайті Української правди було опубліковано лист Олександра Шумкова, українського військового, який теж є політичним в’язнем і відбуває покарання у полоні міста Торжок. В листі він просто розповідає про те, що він бачить у російському інформаційному просторі, та намагається аналізувати її та видавати своє бачення, зокрема, й щодо того, що росіяни думають про українців. Що бачили ви?
– Там в головах нема розуміння, лише чорне і біле. Їм вкладають у вуха, що ми – це біле і нас всі хочуть з`їсти. Більш-менш усвідомлені люди розуміють, що телебачення і радіо їм бреше. Але навіть не усвідомлюють, що брешуть їм на 95 %. Вони думають, що трошки є брехні, але це нормально, це потрібно для держави. І коли починаєш їм розповідати, навіть працівникам колонії під час щоденних обшуків, вони кажуть: "О, у нас цього не говорять, ми цього не знали". Дуже важко туди щось донести, бо кожен з них каже, що телевізор не дивиться, а сам говорть тезами з російського телебачення. Хоча було багато людей, з якими я спілкувався, листувався, які мають розуміння. Вони вчаться читати, писати українською, щоб розуміти українців. Тобто люди є різні, але, на жаль, загал такий, що з намальованого Путіну рейтингу велика частина справді є його прихильниками.
– На вашу думку, чи відіграють акції і флешмоби свою роль, де би вони не відбувалися: онлайн, оффлайн?
– Тим, що я зараз перебуваю на свободі в столиці нашої держави, я маю завдячувати в тому числі й таким акціям, бо без подібних акцій не було б широкого тиску і на владу, і на світову спільноту і, через них – на Росію. Кожен на своєму місці робить те, що він може. Якби була можливість просто зайти танками і звільнити всіх наших полонених – це був би ідеальний варіант. Але, на жаль, це неможливо. Кажуть "вода камінь точить", тому кожна акція має сенс.
– Зараз проходить акція, на яку вийшли представники громадянського суспільства, які наголошують чинній українській владі, що є ризики у формулі Штайнмаєра, яку підтримує влада. Чи бачите ви себе учасником такої акції?
– Я до вас з цієї акції й прийшов. Був на Майдані, спілкувався з людьми і одразу після передачі знову туди піду. Мені ще важко повноцінно усвідомити все, що відбувається в Україні. Відверто, я досить розгублено себе почуваю. Знаю лише одне – держава Україна не має права йти на будь-які поступки.
– Як громадянам з окупованих територій давати знаки, що Україна на державному рівні працює над вирішенням проблеми окупованих територій?
– Якось я був в номері і дивився "Крим.Реалії", де розповідали, що нема українського мовлення в Криму. Я так скажу: в тій місцевості, де мешкає моя мати, люди ставлять тарілки, оскільки поганий сигнал. Всюди, де є ці супутникові тарілки, українське телебачення є. Навіть люди, які з Путіним на всю голову, дивляться українське телебачення в тому числі. Проблема з українським інфопростором в Криму є, проте здебільшого у містах, де кабельне телебачення. Цікавою була б ідея розповсюджувати встановлення цих тарілок, щоб українське телебачення було присутнє на тих теренах.
ФОТО: Укрінформ
