Чому ми різні та яке завдання диференційної психології
Всі ми різні на молекулярному рівні. У кожного є індивідуальний та неповторний набір генів, які кодують наші неповторні ознаки. Є індивідуальні процеси, які відбуваються в нервовій системі. Ми індивідуальні за своєю формою поведінки та темпераментом, який є наслідком індивідуальності, яка є у нашому мозку.
Завдання диференційної психології та диференційної психофізіології полягає у тому, щоб знайти індивідуальні властивості поведінки, нервової системи, психічної діяльності та спрогнозувати, який вид діяльності людини, наприклад, у дорослому житті, яке хобі, яка професія, яка позиція в компанії — буде оптимальною для тих його властивостей, які притаманні цій людині. Звичайно, кожен з нас має вроджені задатки й схильний до виконання тієї чи іншої роботи або діяльності. Коли кожен із нас буде розуміти свої власні особливості, знатиме власну природу своєї поведінки, діяльності, то він матиме такі переваги над іншими та зможе здобути успіх у будь-якій сфері діяльності набагато легше. Або ж зможе знайти своє місце серед різних позицій, які є доступними для цієї людини.
Де наші біологічні обмеження
Недавні дослідження показали, що вивчення іноземних мов залежить від наявності нервових зв’язків між центрами, які забезпечують мовні функції й запам’ятовування вербальних подразників. Дослідження мозку студентів, які вивчали незнайому мову, чітко показало, що особи, у яких n-кількість зв’язків була більшою між потрібними центрами, дуже швидко вивчали нову мову. Є люди, які мають посередню кількість зв’язків і можливостей взаємодії цих центрів, тому вони, як правило, демонструють посередню здатність до вивчення мови. А є ті, які демонструватимуть мінімальні знання іноземної мови, що б ви з ними не робили.
З іншого боку, наш мозок характеризується такою властивістю, як пластичність. І ми, справді, показуємо, що шляхом навчання, шляхом набування свого досвіду ми можемо змінювати й кількість зв’язків між нервовими структурами, і їхню якість, навіть товщина сірої речовини змінюється тощо.
Кожен із нас може змінюватись. Кожен із нас може навчатись. Питання лише в ефективності й часі навчання. Кожен дійде до вершини за різний відрізок часу і докладаючи абсолютно різних зусиль.
Неоднорідність колективу — це успіх
Однорідний колектив формувати не рекомендується. Більш успішні колективи — ті, які складаються з різних співробітників. Такі колективи є більш успішними, тому що якщо люди різні, мають різну стратегію мислення, мають різну стратегію, аби досягнути свою мету, то коли такий колектив з різних людей починає думати про одну задачу, кожен пропонує свою стратегію, і в купі народжується щось дуже оригінальне, ефективне та варте уваги керівників.
Дефолтні мережі допоможуть знайти вихід зі складних ситуацій
Будь-хто має можливість народжувати якісь інсайти та бути творчим. Всі є творчими по-різному. У нас в головному мозку є ціла мережа нервових структур, які називають "дефолтні мережі", які проявляють свою максимальну активність тоді, коли здається, що ми ні про що не думаємо. Завдання дефолтних мереж — знаходити вихід зі складних ситуацій. І саме на ранок дефолтні мережі видають класні ідеї.
Сфокусоване мислення має ряд обмежень. З одного боку, воно дозволяє нам зануритися в деталі якоїсь задачі, а з іншого боку, під час такого сконцентрованого мислення, наш мозок одночасно обробляє дуже мало інформації й майже не має доступу до всіх наших знань та досвіду, які ми маємо. А дефолтні мережі вміють обробляти дуже багато інформації одночасно і порівнювати все з тими даними, які закодовані в нервових контактах у виді пам’ятного сліду.
Імпульсивна поведінка є ірраціональною
Імпульсивна поведінка є ірраціональною. Коли ми знаходимось у владі яскраво виражених емоцій, то в нас активуються ті центри мозку, які продукують емоційні стани, і дуже часто емоції, пов’язані з виживанням (страх, лють, ненависть), пов’язані з активацією такої структури, як мигдалина. Коли вона активується, вона повністю гальмує вплив лобної кори, яка відповідає за свідомість, і відповідно, лобна кора не контролює всі процеси, які відбуваються в нас у мозку. Раціо повністю вимикається, і залишається ірраціональна поведінка.
Що таке "мотивація" з точки зору біології
Мотивація — це те, що спонукає нас до якоїсь певної дії. У нас є n-кількість механізмів і анатомічних структур мозку, які дозволяють нам формувати мотивацію. Вона виникає тоді, коли є якась потреба (внутрішня чи зовнішня). Якщо це внутрішня, то часто організм сам справляється, і ми навіть не помічаємо цих потреб. Але коли внутрішніми ресурсами потреба не задовольняється, то мотивація нас спонукає до якоїсь форми поведінки, яка врешті-решт забезпечує задоволення цих потреб.
Дофамінова система мозку є ключовою у формуванні мотивації. Як правило, ця система винагороди активується тоді, коли ми за виконану роботу чи за якусь діяльність отримуємо позитивну винагороду, а не покарання. Мотивація покаранням чи загрозою не мотивує до виконання якоїсь дії. Мотивація лише позитивним підкріпленням спонукає до креативної діяльності та до виконання своїх обов’язків.
Взаємодія страху та стресів з навчанням
Якщо є загрози якоїсь небезпеки, то ми концентруємося виключно на джерелі небезпеки. Дорослі бояться невизначеності. Стрес можна пояснити як реакцію на новизну. Новизна завжди сприймається мозком як потенційна небезпека. Аби когось навчити чогось нового, необхідно давати нове дозовано, а також дати максимальну інформацію про це нове для того, щоб мозок зумів навчитися. І навпаки, якщо ви добре вмієте вчитися, то якщо ви кожен свій день або все своє дитяче чи доросле життя навчалися чого-небудь і не припиняли цей процес самовдосконалення, то шанс того, що ви легше приймете раціональне рішення в умовах невизначеності є дуже високим. Хто багато вчиться, той має вищу стресостійкість і адаптивність.
Ми завжди хочемо отримувати нову інформацію. Це одна із потреб мозку. Навіть у дикій природі ті тварини, які краще навчаються, краще виживають, тому що швидше розпізнають небезпеку, ресурси тощо. Протягом останніх років нейронауки дали інформаційний привід нам захоплюватися навчанням. По-друге, культура навчання є надзвичайно поширеною, і у цьому не останню роль зіграв бізнес.
3 нейроміфи
Перший: мислення є право- та лівопівкульне, і можна окремо розвивати праву і ліву півкулю. Другий: система аудіалів, візуалів, кінестетиків. Третій: неінтенсивні й нетривалі у часі гімнастики фізичні розвивають наш мозок.
Мультизадачність і мозок
Ми хочемо за короткий проміжок часу встигнути зробити дуже багато всякого, але тут ми не дуже вправні. Ми можемо бути мультизадачними, виконувати кілька дій одночасно, якщо ці дії є автоматизованими, тому що вони контролюються не лобними частками мозку, а іншими структурами, які відповідають за цю автоматизацію. Там, де потрібна довільна увага, мультизадачність не є можливою.
Як покращити роботу мозку
Однією з причин порушення психічного здоров’я на робочому місці є режим роботи 24/7 — нервові центри, які забезпечують виконання ваших функціональних обов’язків, як і всі інші центри, швидко втомлюються. Якщо ви їм не дасте відпочити, відновити свої ресурси або перенаправити надмірне збудження в інші ділянки мозку, то вони будуть перевтомленими, і їхня ефективність буде низькою. Перезбудження нейронів фактично дорівнює смерті нейронів. Можуть бути психічні розлади. Тому такий режим характерний для тих компаній, де дуже висока плинність кадрів. Пам’ятайте: хто ефективніше працює, той кращий працівник, а не той, хто працює більше за всіх.
Що почитати
Роберт Сапольскі "Чому в зебри не буває інфаркту" (Why Zebras Don't Get Ulcers)
Девід Рок "Мозок. Інструкція із застосування"
Джона Лерер "Як ми приймаємо рішення і як працює креативність"
По Бронсон "Цар гори: пробивний характер і психологія конкуренції"
Фото — pexels.com
