Мобільний додаток

Дмитро Кулеба: ПАРЄ — це орган політики, там є люди, які намагаються підігравати РФ

1.10.2019 р., 21:05

Віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Дмитро Кулеба розповів у ефірі Українського Радіо про те, яке значення для України має скандал з Дональдом Трампом, повернення Росії в ПАРЄ та наскільки Київ близько до НАТО.

— Після того, як оприлюднили стенограму розмови двох президентів (України й Сполучених Штатів Америки), як відомо, Дональд Трамп висловив таку думку, що Європа і, зокрема, Німеччина та Франція роблять надто мало для України. Президент Зеленський активно погодився із Трампом. Як ви вважаєте, наскільки це вплине на відносини України із Францією, Німеччиною в майбутньому?

— Якщо чесно, як дипломат я не побачив у цій стенограмі якоїсь суперсенсації чи образливих речей. Президент одразу після того, як стенограма стала здобутком громадськості, прокоментував, що він висловив оцінку рівню підтримки країн ЄС, і він наголосив на тому, що ми надзвичайно вдячні, насправді, Європейському Союзу. А критика його стосувалася конкретних питань. Це повернення Росії до ПАРЄ і будівництво "Північного потоку-2". І це, дійсно, ті питання, в яких, на жаль, ми, відверто скажу, не відчуваємо достатньої підтримки наших європейських партнерів. Але це нормально. Тому що є питання, де наші інтереси збігаються, є питання, де наші інтереси не збігаються. Я особисто спілкувався з колегами з Брюсселя після цих публічних дискусій, і є, як би, базове взаєморозуміння того, що це не привід для якихось образ. Тому що, насправді, ми дуже цінуємо підтримку Європейського Союзу загалом, і таких країн, як Німеччина та Франція. Але я завжди казав і кажу, що зважаючи на ситуацію, в якій опинилася Україна, з точки зору російської агресії, скільки підтримки б не надавали, хочеться завжди більше. Я бачив і відвертіші, жорсткіші оцінки, тому на мене, як на дипломата, ця стенограма такого сильного враження не справляє. Тут просто був порушений принцип конфіденційності розмови в силу політичної кризи, яка назріла в Сполучених Штатах.

— Зараз відбувається чергова сесія ПАРЄ, і ми знаємо, що цього разу українська делегація, яка з понеділка там перебуває, фактично оголосила бойкот. Але водночас наші представники говорять, що на них тиснуть...

— Це продовжується та сама історія, яка почалася в контексті спроб повернути Росію в ПАРЄ. Тобто маніпулювання правилами, підігравання якимись маленькими маніпулятивними кроками позиції однієї сторони. А тепер ті самі люди, які затягували Росію в ПАРЄ без виконання нею жодних зобов’язань і жодних умов, намагаються натиснути на українську делегацію, змусивши її відмовитися від своєї позиції з цього приводу. Я думаю, що це була така спроба, яка мала значення і сенс напередодні засідання, але наша делегація не піддалася на цей тиск. Вона показала, що має хребет, має характер. Делегація не поїхала. А поїхала, наскільки мені відомо, голова делегації для того, щоб провести неформальні консультації. Тут для мене головний сигнал, що український парламент не "прогнувся", зберіг свою позицію, і не пішов за тими маніпуляторами, які намагалися парламент зламати.

— А чи, власне, самі європейські депутати розуміють, що крім членських внесків, які вони отримують від Російської Федерації, і фактично повернули Росію до Парламентської Асамблеї, вони все-таки якимось чином порушують чи нівелюють ті правила і стандарти, які існують на європейському рівні?

— Я намагаюся уникати коментарів щодо ПАРЄ, бо вона вже не стосується моєї сфери компетенції. Але відповім дуже просто: ПАРЄ — це орган політики, і там є люди, які намагаються підігравати РФ. Коли лунає теза про те, що колись, коли Крим був частиною України, кримським татарам теж було погано, а зараз ситуація не така вже й погана — це чисто російський наратив, це те, що розповідають росіяни. Європа дуже неоднорідна, і ПАРЄ дуже неоднорідна. І там завжди знайдеться хтось, хто буде просувати цей наратив, який вигідніший Російській Федерації. Але ж робота триватиме, і я переконаний, що українська делегація захищатиме інтереси України в Парламентській Асамблеї.

 

— Ми очікуємо на візит нового генерального секретаря Ради Європи Марії Пейчинович-Бурич. Що він може означати для України? Які можуть обговорюватися питання?

— У генерального секретаря зараз є унікальна можливість відкрити нову сторінку у стосунках з Україною. Нова генеральний секретар може почати все з чистого аркуша, вона не була залучена до всіх цих зусиль з повернення Росії, як попередній генсек. Тому з нею є високий потенціал розмови щодо нового спектру взаємодії. Але залежить від неї: якщо вона вдасться до прямого чи непрямого підігрування, наприклад, російським наративам, то виникнуть одразу проблеми. Я з великою повагою ставлюся до нового генерального секретаря, сподіваюся що вона зможе перегорнути сторінку і знайти підхід до України.

— Програма дій уряду, презентована 29 вересня, передбачає, що уряд забезпечить створення в усіх областях України офісів євроінтеграції з першочерговим фокусом на південних та східних областях. Що мається на увазі,  як і коли ці офіси запрацюють?

— Ідея дуже проста: для більшості людей євроінтеграція — якась абстрактна штука. А насправді євроінтеграція — це дуже практичні речі: це запровадження європейських стандартів у будівництві доріг, в соціальному захисті, в лікарнях. Це налагодження бізнес-контактів між українськими підприємцями та бізнесом з країн Європейського Союзу. Це залучення коштів Європейського Союзу для конкретних інфраструктурних проектів на місцях. Ідея полягає в тому, щоб євроінтеграцію донести до регіонів, до людей. Тому що вся філософія програми діяльності уряду — людиноцентрична, тобто все, що ми робимо, ми робимо для людей. Наприклад, там написано в нас, що головним і кінцевим бенефіціаром європейської інтеграції України є громадянин України.

Ми хочемо донести євроінтеграцію до людей, показати їм інструменти, як вони конкретно можуть отримувати свою вигоду і користь від цього. Звідси йде ідея офісів, а фокус на південно-східних областях — тут очевидно, що у Львові чи Києві пояснювати людям, що таке євроінтеграція, не треба. Вони до цього наближені і набагато краще все розуміють. Давайте просунемо євроінтеграцію вглиб країни, охопимо нові регіони, там, де мало це розуміють, там де потрібно більше інформації і більше дуже таких речей, які можна помацати пальцями, і відчути, що реально мені вигідна ця європейська інтеграція. 

— Тут часто важливо саме економічний фактор — люди сприймають саме цю частину: зону вільної торгівлі, як нею скористатися, як можна вийти на європейські ринки, чи можливо це, на якому рівні бізнесу це можливо робити… Чи зможуть ці офіси бути настільки практично ефективними для громадян?

—  Не треба дублювати і підмінювати функції. Є посольства, які є в інших країнах і допомагають українському бізнесу вийти на ці ринки. Одне з завдань цього офісу євроінтеграції, як ми його бачимо в регіоні, — це місце, куди людина може прийти і їй пояснять, наприклад, яким чином ця людина, цей місцевий бізнесмен, може знайти собі бізнес-партнера, які є базові там правила Європейського Союзу у сфері торгівлі в тій чи іншій сфері, які існують грантові програми, на які потенційно він може податися. 

— Незабаром, 31 жовтня, в Україні відбудеться засідання Північноатлантичної ради. Про це ще 18 вересня заявив заступник керівника Офісу президента України Ігор Жовква. За його словами, там братиме участь президент України Володимир Зеленський. Які цілі ставить Україна? 

— Ми працюємо в напрямку підготовки до засідання Північноатлантичної Ради в Києві. Можу сказати, що за низкою параметрів співробітництво між НАТО й Україною як державою-партнером є унікальним. Ми от зараз річну національну програму щодо євроатлантичної інтеграції вибудовуємо максимально наближеною до Плану дій щодо членства в НАТО. Я не можу, звісно, відкрити всі деталі підготовки до засідання Північноатлантичної Ради, але це буде масштабний візит, там буде не лише Київ, вони виїдуть за межі Києва. Там буде низка дуже конкретних заходів, і ми готуємо дуже конкретні речі, які мають пролунати як результати цього візиту.

— Часто кажуть, що до НАТО ми зможемо потрапити, якщо переймемо всі стандарти Євросоюзу. Куди, на ваш погляд, ми швидше все-таки дійдемо: до Європейського Союзу чи до НАТО?  Чи це має бути одночасний процес?

— Якраз досвід східноєвропейських держав, наших безпосередніх сусідів західних, показує, що спочатку вони вступали в НАТО, а потім в ЄС. Але кожна країна окрема, у кожної є своя специфіка, і тим більше, в України. Ми — велика, складна країна з низкою географічних особливостей, пов'язаних з безпосереднім сусідством з Росією і контекстом. Тому я вважаю, що не важливо, куди ми потрапимо першими, головне, щоб і туди, і туди.

Дмитро Кулеба: ПАРЄ — це орган політики, там є люди, які намагаються підігравати РФ

Новини по темі