Емоційне професійне вигорання — це такий стан, при якому емоційна сфера закривається та перестає функціонувати. Коли людина довго працює під стресом, то з часом її психіка перестає справлятися з цим навантаженням і просто відключається.
Треба звертати увагу на будь-які порушення у своєму власному відчутті та спостерігати за ними далі — виходить щось з цим зробити чи ні. Тоді ваша професійна ситуація з великою ймовірністю покращиться значно швидше, бо у вас всередині є чіткий індикатор: чи в той бік щось пішло, чи не в той. Потрібно вміти цим користуватися, потрібно вміти дешифрувати ці сигнали.
Основні ознаки вигорання
1. Постійна втома, постійне відчуття виснаження, яке не проходить після вихідних чи відпустки або дуже швидко повертається.
2. Відсутність емоцій.
3. Деперсоналізація. Що це значить? Людина перестає бачити інших працівників, які з нею працюють, як окремих особистостей зі своїми історіями, бажаннями й починає бачити в них просто об’єктів, від яких щось потрібно. Наприклад, лікарі відсторонюються від пацієнтів, вчителі — від учнів. Це доволі серйозно.
4. Невдоволення якістю своєї роботи і невдоволення своєю діяльністю.
5. Супутні ознаки — це загострення хронічних хвороб або виникнення нових, виникнення якихось симптомів, які проявляються тільки на роботі. Наприклад, чхання.
Представники тих професій, у яких доводиться постійно контактувати з іншими людьми на межі емоційного піка, вигорають швидше. Це — лікарі, вчителі, вихователі, поліцейські, психотерапевти, коучі, консультанти. В Європі з цими групами ризику працюють на державному рівні. Проте дослідження показали, що коли своїм емоційним вигоранням займається не людина особисто, а роботодавець, який придумує різні заходи, то це працює гірше.
Дві групи причин вигорання
Зовнішні причини. Наприклад, працювати в компанії, яка має погану манеру залякувати своїх працівників звільненням. Людина розуміє, що саме від цього вигорає. Тоді варто змінити компанію на ту, яка є більш екологічною у своєму спілкуванні.
Внутрішні причини. Це може бути власний перфекціонізм, трудоголізм, невміння виставляти робочі кордони та розподіляти свою роботу.
Перша рекомендація щодо того, як побороти професійне емоційне вигорання — це визначити причини вигорання та виписати ці фактори на папір, щоб працювати з цим далі.
Фактори, які впливають на вигорання
Це дуже індивідуальний набір факторів. Серед популярних це:
– надмірна кількість дедлайнів, в які важко вписуватись;
– надмірна кількість відповідальності або відповідальність за якісь конкретні справи, яких людина не хотіла;
– загроза безпеці;
– страх критики;
– страх штрафів або звільнення;
– відсутність визнання своїх досягнень.
Дуже сильним фактором, який сприяє професійному вигоранню, є фактор професійної ізоляції. Тобто, коли людині немає з ким поговорити про свої професійні проблеми.
Є таке правило емоційної зрілості: не пояснювати свої дії діями інших людей
У суспільстві панує така теза: "Іншим ще гірше, тому я буду сидіти на своїй роботі". За цим твердженням стоїть страх. У нас таке інформаційне оточення, що, дійсно, страшно шукати нову роботу. Люди люблять жалітися і це також на нас впливає.
Насправді робота є. Завжди можна знайти кращі умови праці, якщо ви підходите до процесу пошуку плавно та грамотно. Якщо ви займаєтесь цим питанням системно, а не впадаєте у свої страхи, то є дуже велика ймовірність того, що ваша ситуація покращиться.
Робота на вихідних
Важливо мати межі. Важливо мати час на себе і важливо мати час на ті речі, які вас наповнюють та відновлюють. Ці речі мають бути регулярно.
Потрібно відпускати контроль над роботою. Уявіть, що ваша робота — це камінь, який ви міцно тримаєте обома руками. У відпустку ви теж ідете з цією каменюкою, ви купаєтесь і відпочиваєте з цим каменем. Іноді рукам треба дати відпочити, варто відкласти цей контроль або делегувати його комусь іншому, розуміючи ризики.
Психотерапія в офісі
Корпоративний психолог — це не дуже хороший спосіб. Але це не значить, що він нікому не допомагає. Насправді проблема професійного емоційного вигорання актуальна, на неї в Україні витрачаються гроші. Звичайно, ще не на такому рівні, як на Заході, де ці питання іноді вирішують на державному рівні. В Україні компанії можуть пропонувати внутрішній коучинг, ейчар-функції, можуть оплачувати цей коучинг ззовні, можуть давати працівникам відпустки та відгули, можуть переглядати їхні функціональні обов'язки.
Розумна організація усвідомлює, що вигоріла людина, яка звільнилась, обходиться дорожче, ніж всі ці заходи. Тобто, ті компанії, які не працюють із професійним емоційним вигоранням, ще не вміють цього робити або цього немає в їхній системі цінностей.
Насправді, знайти людину під вимоги роботодавця дуже складно. Роботодавцю, як правило, простіше домовитися з працівником, аніж звільняти його тут і зараз.
Поради у стосунках з роботодавцем
1. Увага до себе. Щодня бажано самому в себе запитувати: "Як у мене справи"? Варто подивитися на ситуацію ніби збоку. З’ясувати фактори, які спричинили вигорання. Перепрацьовуєте тільки тому, що роботодавець так організував роботу? Чи є ваша відповідальність у цьому? Чи ви берете на себе зайву роботу через страх чи бажання заробити більше?
2. Варто зробити детальний аналіз ситуації та причин, які до неї призвели. Що вас дратує? Чому воно вас дратує? Як ви опинилися в цій ситуації?
3. Дати відповідь на запитання: "Що ви можете з цим зробити?". Спробувати якось змінити ситуацію. Можливо, вам потрібна допомога із цим. Рекомендую у якійсь складній професійній ситуації звертатися до доброзичливо налаштованих колег, які мають позитивний досвід у професійному плані. Буває, що створюють кола з професійних інтересів. Зокрема, таємні чати чи вайбер-групи. Зробіть собі коло професійної опори. Професійне вигорання — нормальне явище. Тільки впоратися з ним теж треба нормально. Потрібно шукати свої способи.
4. Якщо ви знайшли якісь дії, які вам допомагають, то зробіть їх регулярними.
5. Коли ви впоралися з першими ознаками вигорання, вам стало краще і ви розслабились, то це не означає, що ви не вигорите знову за якогось абсолютно іншого набору причин. Професійне вигорання щоразу підходить з іншого боку. Треба продовжувати питати себе: "Як справи?". Щоразу може виявитися так, що ви вигораєте через якийсь новий факт. І потрібно буде розібратися з ним. З часом, коли у вас з'явиться звичка розбиратися, ви будете на це витрачати менше часу і сил. Внутрішня екологічність увійде в ритуал і звичку, тому вам буде простіше. Проте забирати увагу з того "як у мене справи?" не можна ніколи.
На фото: Уляна Ходорівська. Джерело: Фейсбук
