В Україні мало музикантів, які співають англійською і можуть претендувати на увагу закордонного слухача — Олександр Варениця

В Україні мало музикантів, які співають англійською і можуть претендувати на увагу закордонного слухача — Олександр Варениця

З автором телеграм-каналу "Много Воды" Олександром Вареницею в ефірі Радіо Культура про українську музику, перспективи музикантів, які співають англійською мовою, та про діалог між владою і фахівцями музичної індустрії.

— Ви неодноразово казали про розквіт і бум української музики. Про те, що зрушення відбулися, зрушення позитивні, і власне на сьогодні ми маємо, чим здивувати, наприклад, закордонних інвесторів. Ми маємо, що запропонувати тому самому пласту російської музики, яка на сьогодні теж посідає чільне місце в рейтингах і українських чартах.  Як це відбувається в таких складних умовах, в таких "джунглях"?

— Це дійсно феномен. Я би тут розділив його на дві хвилі. Перша хвиля розквіту української музики відбулася після 2014 року. Тоді з'явилося дуже багато нових українських гуртів, які співали англійською мовою і мали за намір підкорювати європейський музичний. Але це все відбулося не так легко, як здавалося на перший погляд. І більшості цих гуртів уже не існує, вони трансформувалися в якісь нові проекти. 

— А чому вони перестають діяти?

— Тому що сам їх напрямок розвитку, яким вони йдуть, він не має кінцевої мети. Там є мрія про підкорення європейського ринку, але це все не так швидко, і не так просто. Це взагалі нашими сусідам із Східної Європи взагалі не вдається. Тобто, там є своя локальна сцена, але не вдається вийти за її межі. Європейський музичний ринок не за такими правилами діє. Є експансія британської, німецької, французької музики, а Східна Європа — це тільки локальні концерти.

— Це складно, тому що виконавці і нові гурти починають діяти в Україні, чи просто тому що європейський ринок тяжко сприймає новинки?

— Ну, найперше питання — це все-таки мова. Українські музиканти, які співають англійською — не носії цієї мови. Ми ще в 2015 році з моїм колегою випускали збірку, яка називалася "Ukrainian indi", і там було десь 15 гуртів українських, які співають англійською мовою. І ми випустили це як реліз і показали своїм західним партнерам, які працюють в музичній індустрії в Амстердамі, в Лондоні, в Лос-Анджелесі, і займаються паблішингом, синхронізацією. Це питання такі, коли музика потрапляє до комп'ютерних ігор, телесеріалів, кіно.

І ми запитували в них, як щодо того, які перспективи взагалі в цієї музики. Вони казали, що в музичному плані — доволі цікаво, але щодо акценту — вони його помічають і це дійсно проблема. Досить небагато українських музикантів, які співають англійською, співають нею чисто, і так, щоб вони могли претендувати на увагу закордонного слухача.

— Повернімося до вашої статті. Ви вказуєте на те, що музика і в Україні може мати великий резонанс і може багато приносити нам коштів. Ви наводите дуже мотивуючий досвід Швеції, яка зараз за хітами, мабуть, номер один. І ви кажете про те, що ми маємо величезний потенціал в цьому плані, але в нас є проблеми. І перше, це очевидно, — це піратство. Чому в нас все так з ним заплутано? Хоча, ми бачимо, що в кіно трошки оптимістичніша ситуація.

— В кіно трошки оптимістичніша ситуація, тому що на кінопродакшн витрачається набагато більше грошей. І тому ті кінокомпанії, які займаються цим, вони лобіюють закони, чи якісь там громади, які займаються цими питаннями. Тому що там дійсно рахунок йде на мільйони гривень.

Музика — це не той масштаб. І для того, щоб вирішити усі ці питання, потрібна команда сильних юристів, сильних законотворців, які б дійсно цим займалися. Перше, що ми повинні зробити цьому: є така міжнародна система індексації, вона називається IFPI, по якій можна дивитись взагалі, як під час інвентаризації всієї музичної індустрії країни. Ви можете подивитись усі дані про компанії, які існують, про продюсерські центри: хто скільки заробив, хто скільки здійснив відрахувань, роялті.

Так от, України в цій базі IFPI взагалі не існує, ми як сіра зона зараз. Тому що за розквіту піратства, досить складно взагалі щось зрозуміти про те, яка доля тут легальних заробітків артистів, а яка кудись там потрапляє. Мені здається, що з приходом нової влади, є новий міністр культури Володимир Бородянський, який поділив на напрямки розвитку (музика, кіно, книги і т.д), я знаю, що було призначено людину, яка відповідатиме за напрямок музики, і я сподіваюся, що вона займатиметься цими питаннями. Я знаю, що вже зараз іде якийсь діалог між фахівцями музичної індустрії і владою — представниками Міністерства культури, і я знаю, що вони чекають цього діалогу, і я сподіваюся, що коли цей діалог відбудеться, то музичній індустрії і її представникам буде надано інформацію для того, щоб ми могли зробити закони, і просунулися у цьому питанні якнайдалі.

Фото - pixabay.com