— Хто такий освітній омбудсмен?

Освітній омбудсмен — це посадова особа. Якщо казати таким бюрократичним формулюванням — це уповноважений Кабінетом міністрів, який стежить за дотриманням прав учасників освітнього процесу. Це така досить розгалужена робота, розгалужене завдання, бо учасників освітнього процесу в нас є три групи: це ті, хто вчиться, ті, хто вчить і батьки неповнолітніх учнів або студентів. І головна проблема, яку я одразу розумів, ще коли подавався на цю посаду, це те, що дуже часто законні інтереси цих груп можуть перетинатися і суперечити одне одному. І тут треба шукати багато рішень. Шукати або порозуміння, компроміси, або шукати юридичні, правові механізми, вносити зміни до законодавства, до нормативних актів. Це все треба робити освітньому омбудсмену.

— Про які саме заклади освіти йдеться? Про всі-всі — від ясел до університетів?

Так.

— Це дійсно дуже велике поле для роботи. І так, щоб наша аудиторія розуміла: опишіть, будь ласка, межі повноважень освітнього омбудсмена. Грубо кажучи, чи можна вам зателефонувати і сказати: в школі щось не так, зробіть що-небудь.

Ну, зробіть що-небудь, я і зроблю що-небудь. Цей запит є, скажімо так, знаєте — прийди туди, принеси не знаю що. Головна проблема, що є у нас і в чому я вважаю велику ціль, велику діяльність освітнього омбудсмена — це в тому, що треба допомагати людям усвідомити свої права, дізнатися про свої права і допомогти як ці права захищати. Бо досить часто в нас виходить так, що люди відчувають, що щось не так іде, що права порушуються. По-перше, не розуміють, які саме права порушуються і що з цим далі робити… Тут дуже важливо розуміти, що суспільство існує за певними законами і ці закони чітко визначили хто і за що відповідає. І от саме розуміння меж відповідальності і чітке адресування тому, хто це має робити — оце є дуже великим завданням.

Ну і освітній омбудсмен за законом, це стаття 73 Закону про освіту, і за положенням, яке затверджене Кабінетом міністрів, не має владних повноважень. Тобто я не є суб'єктом владних повноважень. Я не можу когось звільнити, оголосити комусь догану. Я можу рекомендувати це зробити комусь — органу місцевого самоврядування, управлінню освіти після того, як я вивчу ситуацію. Це, з одного боку, трошки менше повноважень, з іншого боку — це дає можливість отримувати багато інформації і інформувати суспільство про те, що відбувається. Бо в нас є кілька ключових питань в захисті прав учасників освітнього процесу. І як це, можливо, не дивно прозвучить для класичних правозахисників — головним правом на освіту я вважаю належне фінансування освітньої діяльності. Бо нема грошей — нема освіти. Якісна освіта коштує якісних грошей.

— Що робити з вакцинацією? Що зробить пан омбудсмен для того, щоб невакциновані діти здобували освіту у навчальних закладах? 

Давайте почнемо з головного: щеплення потрібні. Бо щеплення — це частина доказової медицини, яка довела свою ефективність і захист людини від дуже небезпечних епідемічних захворювань… Стосовно можливого недопуску дітей до школи, тот тут є дуже важливий момент ось який: Закон про захист населення від епідеміологічних захворювань визначає, що діти не можуть відвідувати дитячі заклади, навчальні заклади. Але ця стаття закону не містить механізму реалізації цієї заборони або цієї рекомендації. Саме тому, скажімо, і прес-конференція, і спільна заява пані Супрун і пані Гриневич, яких я реально дуже поважаю, вона правильна за суттю, але під цю заяву потрібне законодавче забезпечення. Тобто потрібні механізми. От давайте подивимося конкретно: от я директор школи, прийшла дитина вранці до школи. Я можу знати — щеплена вона чи ні. Можуть бути і фіктивні довідки але.. Уявимо, що нема підтвердження, що вона щеплена. І що? Що я маю зробити?

— Можна встати на вході і не пустити.

Але це буде порушення прав дитини. Розумієте, коли є відповідальність.. Наприклад, є деякі країни,  і це не фейк, це правда, ввели і вже досить давно відповідальність. Причому відповідальність адміністративну, фінансово-адміністративну відповідальність за те, що батьки не роблять щеплень дітям. Бо країна дбає про своїх громадян і забезпечує якісні вакцини. Я згоден, що вакцини мають бути якісними і треба їх застосовувати відповідно до стану здоров'я дитини. Тобто це має бути індивідуально. Але коли у нас суцільна антипрививочна кампанія і різко впав колективний імунітет, епідемія кору, яка зараз є, — це реальна пожежа. Реальна пожежа, яка захопила країну. І з цим треба щось робити. Але я дуже хотів би, щоб оці гарні наміри втілилися у конкретні розробки. Над цим треба працювати.

— Яким може бути рішення? Який може бути вихід з цієї ситуації?

Механізм рішення наступний: треба створювати реальні підзаконні акти, які виробляють суть і механізм цієї дії. Бо поки що от я не уявляю собі директора школи, який заборонить дитині зараз прийти до школи на тій підставі, що вона не вакцинована. Бо батьки подадуть до суду і, скоріш за все, виграють… 

Сергій Горбачов. Фото - Facebook