— Якщо подивитися на бандуру з точки зору продюсування, то це…?
Бандура — це величезна криниця. Я надіюсь, що на дні тієї криниці не лише річкова водиця, а й багато грошей. Тому що бандура - це ті можливіості, які ще не були реалізовані. І якщо в нас буде багато ентузіазму і буде також підтримка з боку, надіюсь, держави, ми зможемо зробити з цього певний символ, який можна монетизувати досить гарно.
— На твою думку, держава має брати безпосередню участь у популяризації бандури? Є колеги, які на неї вже не розраховують і не плекають надії…
Якщо говорити про те, що у владі люди, які розуміють, що бандура може бути перспективною, то вони мусять бути в тому зацікавлені. Тому що від того залежать результати багатьох галузей. Тобто якщо Україна буде привабливою в культурному плані, а привабливою в культурному плані вона може бути виключно якщо вона матиме певні свої особливості, речі, яких немає в когось ще. А в нас їх багато. Глиба, яку ще можна розкопувати і подавати. Не лише ж бандура. У нас є багато інших. І не лише вишиванка.
— Але, як на мене, бандура — родзинка серед музичних інструментів. Може суб'єктивно...
Так, безперечно. Що ж тут суб'єктивно? Це абсолютно об'єктивно. Такого інструмента немає. Хоча, звичайно, бандура має певних своїх музичних родичів в багатьох культурних народів, але в такому вигляді, в якому вона зараз є під назвою “академічна українська бандура” — такого інструмента ні в кого немає.
— Я з тобою згоден щодо підтримки держави. Бо ми от вже який рік поспіль популяризуємо і в Україні, і на міжнародному рівні. Але наші всі здобутки, наші всі перемоги, досягнення — вони не приносять все одно такого фінансового рівня, щоб ми могли масштабно охопити це і робити, грубо кажучи, якісь білборди з бандурою і мотиваційним дописом. Цим має опікуватись держава і виділяти на це кошти на от такі важливі речі.
Так, тому що це іміджева річ, яка в цілому принесе позитивний фідбек, позитивну реакцію спільноти не лише як для виконавців, а й для держави в цілому. Я в цьому абсолютно переконаний. Тому що всюди, де я був з бандурою і показував її іноземцям, — всі були в захваті, тому що це якийсь казковий інструмент. На ньому можна зіграти Баха, а потім береш і граєш українську народну пісню - і все звучить. Крім того, для того, щоб бандура стала популярною на Заході, на сході загалом по світу — вона мусить стати ще більш популярною, зацементувати тут в Україні. Цим ми зараз і займаємося.
Ярослав Джусь та Іван Лузан. Фото Радіо Культура
