Про правові аспекти сурогатного материнства в ефірі програми "Твоє право" на Українському радіо розповіла адвокатка Анна Ющак.
Ведуча:
Наталія Парака
— Як українське законодавство визначає сурогатне материнство і чи визначене це поняття в законодавстві взагалі?
— Мої колеги-юристи усі сходяться на тому, що визначення цього поняття у нас у законодавстві недостатнє. За великим рахунком, це один з методів лікування безпліддя.
Вже більше 20 років в Україні розвиваються допоміжні репродуктивні технології, і наші лікарі досягли світового рівня і визнання у цій галузі.
— Хоча сучасне суспільство і сприймає сурогатне материнство лояльніше, ніж раніше, у частині країн воно заборонене, наприклад, у Німеччині. У багатьох країнах, як у Канаді та ряді європейських країн, немає прямої заборони, але матір’ю вважатиметься жінка, яка виносила дитину і народила, тобто права біологічної матері переважають перед правами матері генетичної. Як так вийшло, що Україна виявилась досить прогресивною країною у цьому плані?
— Країни світу можна умовно поділити на три групи стосовно законодавства, яке регулює сурогатне материнство. Перші — це заборона, як у Німеччині, і, наскільки мені відомо, лікарям, які проводять таку процедуру, загрожує кримінальна відповідальність. Є країни, де дозволяється сурогатне материнство, але на безоплатній основі, з дійсно широкими правами сурогатної матері, де вона може передумати і залишити дитину собі. І третя категорія — це країни, де дозволяється оплатне, комерційне сурогатне материнство. Саме до цієї, третьої категорії, належить Україна.
Наше законодавство не робить різниці між тим, хто є генетичними батьками дитини, іноземець чи громадянин України, і у даному випадку всі рівні перед законом у своїх правах і обов’язках.
— Якими нормами і положеннями врегульовується сурогатне материнство в Україні?
— Великої кількості законів і нормативно-правових актів з даного питання немає. Є два ключових: Сімейний кодекс, у якому є стаття 123, і є Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджений відповідним наказом Міністерства охорони здоров’я.
Навіть у цих нормативно-правових актах статей дуже мало, але вони врегульовують основні вимоги законодавства до такого виду програм.
— Ми розуміємо, що у цьому процесі є три сторони: є потенційна сурогатна матір, є батьки, які бажають мати дитину і шукають таку маму, і є клініка. Яким чином регулюється цей трикутник?
— Держава регулює цей процес таким чином: клініки, які здійснюють ці програми, повинні мати відповідне ліцензування. А до потенційних батьків і до сурогатної мами є певні законодавчі обмеження стосовно того, хто може ними стати.
Що стосується потенційних батьків — сурогатне материнство у нас можливе лише як метод лікування, тому повинні бути медичні показання для того, щоб вступити в програму. Не можна стати учасником медичної програми, якщо до цього немає медичних показань, якщо ти боїшся зіпсувати фігуру чи щось таке. Тобто це дійсно використовується як останній шанс для сім’ї мати дитину. Пошук сурогатної мами відбувається тільки після відповідного призначення лікаря.
Так само і для сурогатної матері є певні вимоги: вона має бути повнолітньою, дієздатною і — дуже важливо — мати своїх власних дітей.
— А обов’язок бути заміжньою є?
— Ні, такого немає. Просто якщо сурогатна матір перебуває у шлюбі, необхідний додатковий пакет документів перед початком програми — згода її чоловіка на її участь у такій програмі і на виношування дитини.
