Про біографічну мелодраму, що оповідає історію однієї з найвідоміших казкарок світу, в ефірі програми "Віра в кіно" на Радіо Промінь розповіла її ведуча Віра Сивачук.
Ведуча:
Віра Сивачук
Літо — це завжди мандри, бодай за місто погодувати комарів на вихідні. І оскільки у мандрах у кіно не підеш, я відкриваю свій список фільмів на канікули: усе те вартісне, що не встигла подивитися за рік.
І в перших рядах — біографічна мелодрама "Бути Астрід Ліндгрен". Чесно, мелодрами не дуже люблю. Зате люблю книжки шведської казкарки, на які підсіла років 25 тому. Отож, сорі, сьогодні дивимося сентиментальне кіно про жіночу долю.
"Бути Астрід Лідгрен", режисерка Пернілла Фішер Крістенсен, Швеція–Данія, 2018 рік.
.jpg)
Сюжет
Як воно — бути Астрід Ліндгрен, казкаркою, яку безмежно люблять діти і яку перекладають 85 мовами світу? Фільм Пернілли Крістенсен про те, як нею стати. Майже дві години ми спостерігаємо за худенькою рудоволосою дівчиною, яка ще зовсім не Ліндгрен, а Ерікссон, яка дописує до місцевої газети про відкриття нової залізниці.
За сюжет сценаристи взяли тільки один епізод з життя письменниці, найбільш драматичний. 16-річна Астрід, яку нечасто запрошують на танець у клубі, влаштовується на роботу у редакцію місцевої газети і закохується у свого боса, старшого на 30 років. Невдовзі дівчина дізнається, що вона вагітна. Релігійна родина Астрід не хоче визнати позашлюбної дитини, а її обранець застряг у судовому процесі з колишньою.
Вагітна, самотня і без грошей, Астрід вирушає спочатку до Стокгольма, щоб опанувати стенографію, а потім — аж до Данії, щоб таємно народити дитину. Свого малюка Лассе вона тимчасово залишає данці Марі.
Так минає вже третій рік, Лассе росте і звикає до прийомної матері. Він холодно зустрічає Астрід, яка мчить до нього за кожної нагоди. А ще дівчина дізнається, що чоловік був із нею нещирим і вона даремно відмовилася від дитини.
Знову самотня і без надії на синівську любов, Астрід Ерікссон влаштовується стенографісткою у товариство автомобілістів, яке очолює Стуре Ліндгрен. Так, ви все правильно зрозуміли. І не кажіть, що це серіал — це реальна історія однієї з найвидатніших жінок світу.
Чому треба дивитись?
Тим, хто виріс на книжках Астрід Ліндгрен, можна не пояснювати. Особистість письменниці, яка написала стільки шедеврів, справді інтригує. Але будьте готові: у цьому кіно ви не побачите Карлсона, який живе на даху, Ронні — доньки розбійника чи Пеппі Довгапанчохи, бо усі вони з’явилися пізніше, коли персональна драма письменниці досягла свого романтичного хепі-енду.
У фільмі данської режисерки є тільки одна Пеппі — юна Астрід, така ж відважна, щира і рудовоолоса. І звичайно, за цей образ спасибі шведській акторці Альбі Аугуст. За дівчину, яка на ходу вигадує історії, яка розсікає на велосипеді і дратує релігійну матір балачками про рівність хлопчиків і дівчат. Це Астрід, яка робить зухвалу коротку зачіску, і яка може створити казку з чого завгодно.
А танці! Її одиночні танці — це щось. Це вибух щирості, свободи, протесту і усього, що накипіло. І що цікаво, від стриманої гри і стриманої героїні, від якої у фільмі тільки раз прозвучить істеричний крик, так пробиває на сльози.
А для нефанатів Астрід Ліндгрен — це просто сентиментальне жіноче кіно, історія матері, яка вимушена відмовитися від дитини, з усіма відтінками страждань, які звідси випливають.
І ще це феміністична мелодрама з настроєм епохи, в якій жінки почали обрізати волосся, носити брюки і ставати адвокатками. Звичайно ж, Астрід була серед них.
