Про перебіг розслідування вбивства Катерини Гандзюк в ефірі програми "Справа честі" на Українському радіо дискутували Артем Шевченко, директор Департаменту комунікації МВС України та активіст руху "Хто замовив Катю Гандзюк?" Роман Сініцин.
Ведучий:
Любомир Ференс
— У серпні минулого року Юрій Луценко, прокурор Генеральної прокуратури, сказав, що справа передана до Служби безпеки України. Чи правильно я розумію, що від серпня до жовтня існувало дві паралельні справи: у органах МВС та у Службі безпеки України?
Артем Шевченко: Було б логічніше ставити це запитання прокуратурі, адже саме прокуратура є "верховним арбітром" над правоохоронними органами, такими, як Служба безпеки і Нацполіція. Саме вона вирішує, у якій частині кому і що розслідувати.
У цій ситуації прокуратура визначає формат розслідування, тобто процесуально ним керує. І в її владі, в її повноваженнях проводити з цими розслідуваннями певні дії: розпочинати, перекваліфіковувати, затверджувати перекваліфікацію.
Було розслідування стосовно виконавців та замовників. У частині виконавців розслідування від початку було сконцентровано у Національній поліції, у частині пошуку замовників розслідування було сконцентроване у Службі безпеки. Після смерті потерпілої 4 листопада ці два провадження рішенням прокуратури були безпосередньо передані у Службу безпеки, що поліція й зробила.
— Тобто виконавців затримувала Національна поліція. Як вона на них вийшла?
Артем Шевченко: Оперативно-слідчим шляхом. Згадаймо: в останній день липня минулого року сталося два подібні резонансні злочини, і вони мали кумулятивний ефект. Зранку у Бердянську було вбито Олешка, відомого ветерана і волонтера з позивним "Сармат", і в ту саму пору того ж дня було скоєно напад на Гандзюк. Це дуже збурило суспільство.
Я не можу сказати, що слідство Нацполіції було бездоганним. Напевно, були й прорахунки, ми визнаємо їх. Ми визнаємо, що Микола Новіков — це був прорахунок слідства (Микола Новіков був першим, кого затримали у справі Гандзюк, згодом його відпустили, а справу проти нього закрили — ред.).
Але усіх п’ятьох підозрюваних, нині вже засуджених, встановила Національна поліція України. Керівник кримінальної поліції України, перший заступник голови Національної поліції Аброськін особисто поїхав разом з колегою зі Служби безпеки у базовий табір української добровольчої армії в селі Великомихайлівка Дніпропетровської області і затримав там особу — здається, його прізвище Горбунов — яка, за даними слідчих, купувала кислоту, і через нього вони вийшли на інших і позатримували усіх інших.
Тобто помилка на першому етапі слідства, затримання пана Новікова, не вплинула на подальші оперативно-слідчі дії, і слідство "добігло" до реальних підозрюваних.
— Ви стверджуєте, що слідство Національної поліції фактично виявило виконавців. Але активісти "Хто замовив Катю Гандзюк?" мають іншу думку. Так, Романе?
Роман Сініцин: Що стосується конкретних виконавців, яких нібито затримала Національна поліція — за нашою інформацією, вона затримувала їх за інформацією СБУ, адже 7 серпня була заведена кримінальна справа в СБУ, Аброськін дійсно літав у Дніпропетровську область разом з генералом Кононенком. Говорити про те, що там щось результативно розслідувалося — це нонсенс, оскільки справа Каті Гандзюк, особливо, коли за неї взялась Національна поліція — це справа тотального саботажу, тотальних провалів і тотальної кругової поруки.
Звідки взявся Новіков? Пан Артем каже, що це якась помилка, яку потім виправили. Насправді кум ключового підозрюваного, керівника групи виконавців Торбіна — це колишній керівник карного розшуку ГУНП в Херсонській області. Там насправді усе пов’язано, вони намагалися один одного вивести з-під удару, спрямувати слідство хибним шляхом. І це робилося не через якусь помилку чи некомпетентність, а абсолютно цілеспрямовано, і це покривалося на рівні керівництва поліції області.
Я нагадаю, що генерал поліції, пан Артур Меріков безпосередньо попередив одного з ключових організаторів убивства пана Левіна, кримінального авторитета, щоб він покинув країну. Це об’єктивний факт, я не брав його десь з неба.
По жодному з тих, хто фальсифікував справу на початкових етапах, коли вона була у Нацполіції, за нашими даними, не проведено службове розслідування, вони не покарані. До них не застосовані навіть дисциплінарні стягнення.
Ми говоримо про кругову поруку і про непробивність цієї системи. Казати про якісь успіхи Нацполіції у справі розслідування вбивства Катерини Гадзюк — це смішно.
— Пане Артеме, як ви прокоментуєте те, що пан Роман послідовно звинувачує Національну поліцію?
Артем Шевченко: Це не дивно, що пан Роман має таку позицію — це послідовна позиція не лише пана Романа, але й самої потерпілої. Вона не любила поліцію просто тому, що не любила. Вона довіряла Службі безпеки більше, аніж поліції.
У нас взагалі немає бажання чимось хизуватися — це не той випадок, коли можна чимось хизуватися. Суто процесуально — встановлені і затримані підозрювані були Національною поліцією України. Крапка.
Звісно, можна казати, що можна було зробити більше, що десь щось недороблено, що є підозри в покриванні… Даруйте, якщо є підозри — розслідуйте. Та сама СБУ зараз має купу козирів у руках, купу повноважень. Притягайте до відповідальності за погодженням з прокуратурою тих, хто, на думку активістів, це робив. Якщо у нас активісти краще вміють розслідувати кримінальні провадження — прапор їм у руки! Будь ласка, ідіть працювати у Службу безпеки України, заміняйте собою так званих поганих поліцейських, беріть на себе відповідальність і доводьте справи до суду. Бажано до судових вироків, які б встояли в апеляції.
Ходити кричати, що все погано, а ми знаємо краще, ніж інші — дуже легко. Можете розкривати злочини і виносити вироки на майданах, на пікетах, на фейсбуках, тут багато розуму не треба. Не треба робити судові ухвали, не треба НСРД, не треба проводити купу тяжкої марудної паперової роботи, без якої не обходиться жодне розслідування.
Тому я не полемізую з паном Сініциним. Він має право на таку думку як просто ненависник поліції за своєю суттю.
— Неодоразово були пікети, на які виходили активісти, які вимагали відставки Арсена Авакова через справу Катерини Гандзюк. Що ви, як спікер МВС, можете на це сказати?
Артем Шевченко: Можу сказати, що ці вимоги є абсолютно політизованими проти керівництва Міністерства внутрішніх справ та проти Арсена Авакова як політика доволі впливового у нашій країні, і вони використовуються також і його політичними опонентами.
— Хто його політичні опоненти?
Артем Шевченко: Їх широке коло, від крайніх лівих, до крайніх правих. Те, що він робить, незручно для дуже багатьох, у різних сегментах, з різних питань. Але в принципі, він демонструє таку непримиренну позицію, яка дуже багатьох може не влаштовувати.
Я не кажу, що активісти не мали права на критику. Мали. Я не кажу, що активісти не мали права цього вимагати — напевно, мали. Але це вимагання, як на мене, було недостатньо логічно обґрунтоване. Воно було обґрунтоване політично.
Вони ж не пікетували жодного разу Службу безпеки. Питання, чому?
На фото Артем Шевченко. Фото з Фейсбуку
