Про прем’єри Театру на Лівому березі, роботу режисера та керівника театру та розвиток української культури в ефірі програми "ДеньПРО" на Радіо Промінь розповів Стас Жирков, актор, художній керівник, директор Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра, заслужений артист України.
Ведуча:
Марія Сизон
— Чим живе і над чим працює директор-художній керівник театру, коли більшість українців планують свої відпустки і подумки вже десь на морях?
— Директор, може, теж десь подумки на морях, але йому треба допрацювати цей сезон, який був непростим для Театру драми і комедії, тому що в цьому сезоні пішов з життя, на жаль, його засновник, Едуард Маркович Митницький, легендарний український режисер, один з патріархів української режисури, який по собі залишив ціле покоління режисерів. Це, можливо, єдиний український режисер, який по собі залишив ще якесь покоління режисерів.
Взимку відбувся конкурс, і Тамара Трунова і Стас Жирков виграли цей конкурс, ми вдвох тепер очолюємо цей театр.
За цей час ми випустили чотири прем’єри. Це були "Погані дороги", вистава Тамари Трунової про війну на Донбасі, яка вже стала легендарною, з якою ми їздили до Франківська, до Херсона, і вже ведемо переговори з Польщею. Якщо все буде о'кей, то в серпні ми поїдемо до Польщі з цією виставою.
Ми випустили прем’єру вистави "Клас" — це майже документальна вистава, яку я як режисер зробив з молодими акторами театру.
Ми випустили "Романтику" за далекими-далекими мотивами Хвильового. І тут у мене особлива гордість, тому що Олександр Середін — це такий молодий, але вже досить відомий український режисер з Харкова — свою першу виставу в Києві поставив саме у нас.
І от буквально 22-23 червня відбудеться прем’єра вистави "Лондон" від Павла Ар’є, який вже є культовим українським драматургом. Він пробує себе в режисурі. Це моновистава з дуже класним львівським актором, Ярославом Федоруком. Це буде остання прем’єра у цьому сезоні.
Але вже 6 вересня ми відкриваємо наш новий сезон прем’єрою головної режисерки Театру драми та комедії Тамари Трунової "Гарантія два роки".
— Що ви робили в Польщі? Домовлялися про гастролі?
— Ну, є ж два Стаси Жиркови: один директор, а інший — режисер. І один – гарний чоловік, а другий — трохи з примхами.
Так от, Стас Жирков як режисер їздив до Польщі в місто Краків, тому що там вистава "Отелло / Україна / Фейсбук" була на фестивалі "Ніч театрів". Це моя вистава, і мені було приємно, що ми там були як учасники фестивалю.
А Стас Жирков — директор Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра — намагався домовитися про гастролі, якусь співпрацю…
Що з цього вийде — розумієте, за свій досвід 5-річного керівництва театром "Золоті ворота" я знаю, що якщо з п’яти поїздок одна приносить результат — це дуже хороший результат. На жаль, ми маємо себе дуже сильно рекламувати, на жаль, нас не знають, до нас немає тієї довіри, яка, можливо, є до інших європейських країн. Ми маємо усе це виборювати, але це нормальна ситуація. І це те, над чим потрібно працювати усією Україною.
— Ви суворий керівник?
— Я не знаю, треба запитувати у моїх підлеглих.
Іноді я можу бути безкомпромісним — це сто відсотків. А іноді від мене потребують цієї безкомпромісності, і я знаходжу компроміс.
Мені здається, що як лисиця, яка постійно змінює свій шлях, коли на неї полюють, так само і керівник має знаходити якісь неочікувані шляхи.
Я взагалі за горизонтальні системи управління. І якщо людина мене не зрозуміє і просто буде боятися — нічого з цього гарного не буде. Мені важливо, щоб люди розуміли, навіщо вони це роблять, що вони роблять і так далі. Тому й затримуються у колективі лише ті, хто готові до співпраці, а не до вертикальних чітких систем.
— Театр – це важливий соціальний інструмент?
— Так, так, так і мільйон разів так.
— І як це відчуття — тримати цей соціальний інструмент у своїх руках?
— Це важка історія, мені здається. Це важкий шлях, набагато легше робити щось таке, що піпл хаває. Але ми намагаємося будувати інший театр. Мені здається, що Театр драми і комедії взагалі був створений як альтернатива тому театру, який був тоді (Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра був заснований у 1979 році – ред.). Тому ми просто продовжуємо свій шлях.
Театр драми і комедії — це завжди було щось неочікуване, щось зовсім несхоже, і мені здається, що він таким і має залишатись. Так, є публіка, вихована на цих "псевдосеріалах", телеканал Інтер в цьому постарався особливо… Але ми маємо розуміти, що наша публіка має йти за нами, ми є якимось "потягом", який везе глядача. Інша річ, що все вже залежить від режисера — куди він затягне, в який бік.
Я вірю в те, що не можна втручатися в роботу режисера. Режисер має сам вирішувати, куди він тягне.
Ми взагалі скасували таке поняття, яке є в театральному житті — "здача вистави", коли вирішують, чи можна грати цю виставу, чи ні. В європейському театрі такого поняття немає. Тому якщо ми вже йдемо до Європи, треба йти усім разом. Щоб не було таке, що заводи пішли, а театри не пішли.
— Ти мрієш виростити свого глядача?
— Тягнути глядача за собою, а не тягнутися за глядачем — мені здається, що зараз така функція не лише театру, але й радіо, і взагалі усієї нашої культури, яка за останні 5 років якось повстала.
— Останні півроку відзначилися разючими змінами в театрі, хоча він і так звик бути експериментальним. За вашими спостереженнями: як постійний глядач реагує на зміни в репертуарі?
— Всі легендарні вистави, які є в театрі, залишились. І "Майн Кампф", і "Анна Кареніна", і "Три сестри", і вистави Олексія Лісовця, і Тамари Трунової, і Дмитра Богомазова — усі вони залишилися у репертуарі.
Якщо говорити про нові вистави — так, уже приходить трохи інший глядач. Зараз уже не прийнято ділити аудиторію за віковими категоріями — мені здається, треба ділити їх за інтересами. Тому що, наприклад, комікси Marvel, можуть бути цікавими і 20-річній людині, і 50-річній людині. Ми з моїм малим обоє цікавимося коміксами Marvel. Мені 32, йому — 7 з половиною.
Приходить інша аудиторія, і наше завдання — все більше і більше їх запрошувати. Якщо ви спитаєте, що це за аудиторія — мені важко відповісти. Але я гадаю, що це, передусім, креативний клас, до якого я відношу також і усіх тих людей, які працюють у готельному, ресторанному, креативному бізнесі, в рекламі і так далі, це й ІТ-бізнес. Якщо ці сфери нам на наступний сезон вдасться злапати, це буде дуже добре.
Слухайте розмову повністю в ефірі Радіо Промінь!
