Alina Pash: "Мене тішить, коли мене називають бітангою"

Співачка Аліна Паш презентувала в ефірі Радіо Промінь свою дебютну платівку. В ефірі "ДеньПРО" на Радіо Промінь Аліна Паш розповіла про роботу над альбомом "Пинтя".

Ведуча:

Марія Сизон

Марія Сизон: – Ти стала відомою завдяки синглу "Бітанга" – буквально "розбишака". Це про тебе?

— Подекуди на мене тикають пальчиком і кажуть: "Диви, бітанга пішла!" Це мене дуже тішить, тому що від самого дитинства мене коронували відмінницею, принцескою. Це мені не зовсім подобалося,  я розуміла, що в мені є такий "дуо"-характер, мені хочеться десь побешкетувати і зробити щось більш бунтарське, і ця бунтарська душа вибивалась.

Зараз, мені здається, настав цей баланс і комфорт у тому, що я роблю, яка є я, і це приносить мені задоволення.

МС: – Тебе можна нарешті привітати з народженням твого музичного чуда, навіть двох… Адже твій дебютний альбом складається з двох частин: україномовної, з етномотивами "Пинтя: Гори" і другої – "Пинтя: Місто".

— Це двійня, я їх так і називаю. Я завжди хотіла двійню, але поки що це альбом.

МС: – У мене склалося враження, ніби цей альбом — про два твоїх "я", ти водночас і гірська, і міська дівчина.

— Абсолютно.

Багато хто гадав, як усе-таки називатиметься друга частина альбому, після того, як ми зарелізили першу, "Пинтя: Гори". Навіть писали з насмішкою: "А що, наступна буде "Місто"?" А я кажу: "Так, наступна буде "Місто"".

Тут легка, проста логіка, і людям легше зрозуміти, яка там буде музика. У першій частині вона більш гірська, етнічна, фолькова, з різними стилістиками. Там інтро — це початок, де розповідається історія самого Пинті як героя.

МС: — То хто такий Пинтя?

— Це запитання ставлять найчастіше. Про Пинтю найлегше сказати, що це український Робін Гуд. Він жив на територіях сіл, де я теж тусувалася, звідки я родом. Це опришок, якщо хтось пам’ятає про опришківський рух, це був головний ватажок, який взагалі заснував увесь цей рух.

У мого тата, дідуся, у його батька — у всіх було прізвисько "Пинтя". Ми Паші, одні з тих 5 прізвищ, які 660 років тому прийшли й заснували наше селище Буштино. І десь 300 років тому тими землями ходив Пинтя. Я гадаю, що десь воно там заріднилося, і тому усю нашу сім’ю називали "Пинтя".

І за характером образ Пинті мені дуже підходить. І моїй музиці також: вона хоробра, вона благородна, вона десь милосердна, вона десь, можливо, трошечки дарково зла, як темний ліс. І така, що може насилу забрати щось — але в ім’я добра.

Я вирішила, що для початку, щоб зробити свій перший альбом, треба його так назвати. Так, загалом, у нас вийшло і з першим синглом "Бітанга". Усі мене питали, що це таке, хто це такий, і доводилося розповідати. Я розуміла, яка моя музика — вона трошки хуліганська, вона не така, якою усі звикли її чути, яким звикли чути взагалі етнос-фольк. Ми поєднали його з таким зухвалим хіп-хопом. І далі, у першій частині альбому це також поєднується.

МС: — А що означає саламандра на обкладинці альбому?

— У мене характер devil in details, мені дуже подобаються маленькі нюанси, які часом можуть задати тон усьому.

Обкладинку зробила в Барселоні дівчина з Африки. Ми не планували робити це саме з обкладинкою, просто у нас сталася така зйомка. У мене на кулончику був скорпіон, який, в принципі, вписується в "Місто". А для "Гір" потрібен такий амулет, який об’єднуватиметься з музикою і з цим сенсом. А що є в Карпатах? Вогняна саламандра. Це дуже давня карпатська істота, дуже красива. В етносі описується, що це маленький дракон. Вогняна саламандра — це початок драконів.

МС: — Хто працював над твоїм альбомом?

— Можу похвалитися: у мене на двох альбомах 8 саундпродюсерів. Це велика рідкість. Вони об’єдналися однією спільною ниткою, яка звучить разом. Незважаючи на те, що все-таки різна стилістика, й самі саундпродюсери з різних країн — з Італії, Франції, України, Росії, Грузії, і всі вони поєднані між собою. І мови поєднані.

Мені хотілося показати якраз ось це єднання разом. В музиці, в арті люди сплітаються, знаходять відповіді на складні питання. І часто від простого вигуку "Слухай, слухай, слухай! Очі відкривай!" можна домогтися великого результату в тому, як люди почувають себе всередині країни… А це важливо.

Мені б хотілося мотивувати людей, надихати. Це перше, про що би я хотіла говорити.

МС: — І, мабуть, надихати жінок. Адже твоя музика просякнута такою жіночою силою…

— В Україні так сталося за такими соціальними, історичними моментами, що жінка не до кінця вміє себе поважати та цінувати. На жаль, вони у нас забиті десь у куточок стереотипами, і ці стереотипи хочеться знімати. Хочеться, щоб жінка в 50 відчувала себе однаково красивою. А більшість жінок цього не відчувають, тільки якась кількість, яка дозволяє собі десь подорожувати, більше читати, більше знати, більше відчувати. І я вірю, що саме музикою можна мотивувати підростаюче покоління. Я справді цього хочу.

З цими дівчатами хочеться говорити не просто: "Будь молодчиною, ти маєш сидіти і мовчати". Ні, ти не маєш мовчати. Ти маєш передусім відчувати себе, говорити, не боятися. Ось про це хочеться говорити підростаючому поколінню. Особливо жінкам у нашій країні.

Слухай розмову повністю в ефірі Радіо Промінь!