"Це дуже важливо для художника — не зациклюватися на чомусь одному", — Катя Гапочка

"Це дуже важливо для художника — не зациклюватися на чомусь одному", — Катя Гапочка

У Києві у Музичному просторі МК сьогодні відбудеться літній сольний концерт інді-гурту "Гапочка". В ефірі програми "ДеньПРО" на Радіо Промінь лідерка гурту "Гапочка" Катя Гапочка.

Ведучі:

В’ячеслав Ільїн, Ганна Матвійчук

В’ячеслав Ільїн: — Віднедавна гурт "Гапочка" став дуетом: у колективі залишилися тільки ви та Євген Якшин. Які відчуття від роботи у такому мінімалістичному складі?

— З Євгеном ми співпрацюємо давно, ще з 2011 року. Ми разом уже 8 років, і ми за цей час дуже добре одне одного зрозуміли, зрозуміли, що ми хочемо грати і прикипіли одне до одного музично. Виявилося, що нам удвох комфортно, а усі питання з барабанами і басом ми можемо розв'язати.

Дві гітари звучать концептуально, так, як нам подобається, і у цьому є щось нове.

ВІ: — На концерті буде повністю жива атмосфера, чи будуть використовуватися плейбеки (плейбек – додаткова фонограма, де можуть бути прописані певні інструменти або ефекти, що розширюють звучання композиції, яка виконується наживо – ред.)?

— Плейбеки, звісно, будуть. Ми ж граємо на гітарах, а одночасно й на барабанах ми не можемо грати.

Буде й третій учасник — це драм-машинка Korg Volca Beats, вона стоятиме на сцені, і з неї будуть звучати барабани.

ВІ: — Як змінився саунд "Гапочки"?

— Зараз ми пишемо альбом. "Чую" — це перша пісня з нього, яку ми випустили. Але щоб зрозуміти і дійти до цього концепту удвох, ми пройшли довгий шлях у півтора року, коли уже був написаний мною матеріал. Тоді ми вирішили, що маємо грати вчотирьох, живим складом. Ми набрали нових хлопців, зігралися з ними, прийшли на студію і почали писати матеріал. І в якийсь момент ми зрозуміли, що щось не так, що нам щось не подобається. Не подобається звук, не подобається якась "потужність". І почалися сумніви.

Потім так сталося, що нам запропонували зіграти на шоукейсі Music Export Ukraine наприкінці лютого, і там треба було грати напівакустичну програму. Ми з Євгеном зробили цей матеріал, зокрема й цю пісню "Чую". І коли ми відіграли концерт, ми зрозуміли, що ось, ось воно як має бути.

Півтора року ти працюєш, думаєш, як це має звучати повним складом, витрачаєш сили, енергію, фінанси… А потім в один день ти все перекручуєш — і все.

Знайти свою людину не тільки в музиці, але й у бізнесі взагалі дуже важко. Ти витрачаєш час, ти вкладаєш в людину, а потім людина каже: "Я хочу грати хіп-хоп, попсу або бути не в андеграунді". Ці всі речі випливають з часом, і цей час уже втрачено.

Ганна Матвійчук: — Що ви представите на концерті?

— Ми представимо деякі пісні з нового матеріалу, будемо грати старі пісні, але в оновленому звучанні. Програма буде десь трохи понад годину.

У нас буде більше рок-н-ролу, попереджаю одразу. Для когось буде незвично, але, судячи з наших останніх концертів, людей це підриває.

ВІ: — Днями ви презентували новий сингл "Чую" — про людей, які постійно перебувають у вихорі подій і хочуть почути себе. Каrabas LIVE визначив жанр цієї композиції як постпанк.

— Я вважаю, що усе це інді. Можливо, так відчулося Ігорю, що це постпанк — нехай буде так.

ВІ: — Окрім вас та Євгена, над піснею працювала ще одна людина — Антон Рябченко, який відповідав за зведення й майстеринг. Він відомий також роботою з Secret Avenue, "Крихіткою", "Агонь" та багатьма іншими колективами. Ви раніше працювали з ним?

— Так, треки "Монета" та "Лілії" також зводив він.

Ми вирішили звернутися до Антона, тому що з ним дуже комфортно працювати. У нас є якесь бачення того, як це має звучати, і він не нав’язує своєї точки зору, він співпрацює з музикантами і це дуже комфортно.

Він одразу зрозумів, що ми списуватимемо семпли з машинки, бас у нас також буде засемплований, і живими будуть тільки гітара й вокал.

ВІ: — У вас дуже стильні фотографії — обкладинки синглів. Як вони народжуються?

— Відтоді, як у гурт прийшов Євген, він завжди створював обкладинки майже всіх альбомів, майже всі фотосесії, окрім білої.

Ці останні фото — це абсолютно його ідея, як і напис "Гапочка-Гапочка-Гапочка" на афіші. Він це якось сам знайшов, ми зрозуміли, що це має класний вигляд, це стильно і дуже пасує нашій концепції.

Євген — дуже творча особистість, у нього багато цікавих ідей. Гадаю, що це дуже важливо для художника — не зациклюватися на чомусь одному, а пробувати різні жанри.

ВІ: — Якщо постійно щось шукати, зрештою можна прийти не туди і нічого не знайти…

— Я думаю, що ми вже знайшли.

Різні періоди гурту "Гапочка" насправді дуже цікаві. Якщо відкрити дискографію і слухати альбоми один за одним — у кожному щось є. Мене інколи це дивує: невже це я, невже я так мислила 8 років тому? Це прикольно.

Мені подобається себе чути, бачити, як я змінююсь. Я пам’ятаю електронну "Гапочку", я розумію, які у мене були тоді відчуття і як я себе відчуваю зараз. Мені подобається, що йдуть зміни, що я не стою на місці".

Слухай бесіду повністю в ефірі Радіо Промінь!