Минулої п’ятниці у Києві стартував особливий кінофестиваль для дітей "Чілдрен кінофест", який триватиме до 9 червня. Генеральний директор фестивалю Денис Іванов в ефірі програми "Непробудні" на Радіо Промінь розповів про організаційні моменти фестивалю та про те, на кого він орієнтований.
Ведучі:
Олександра Франко, Дмитро Захарченко, Кирило Бондаренко
— Чи бувають форс-мажори під час організації фестивалю?
— Взагалі фестиваль — це такий контрольований хаос. Там буває багато всього.
Наша команда робить багато кінофестивалів. Ми починали робити Одеський кінофестиваль, робимо Київський тиждень кінокритики, організовуємо фестивалі українського кіно за кордоном. Але "Чілдрен кінофест" — це, мабуть, найбільший кінофестиваль, який ми робили. Там 24 міста, більше 40 тисяч глядачів, багато ініціатив і задіяна вся Україна.
Коли ти щось робиш, у тебе є зворотний зв'язок. І у разі з дитячим кінофестивалем він настільки потужний, що ти просто не помічаєш якихось негараздів, різних перестановочок, бо генерально все працює.
З одного боку, це величезна відповідальність, бо з дітьми ти не можеш фальшивити. Але все виходить, і з кожним роком фестиваль стає ще більше святковим. Я дуже пишаюся цим проектом, командою, яка його робить, і партнерами, які нам допомагають. Основна місія "Чілдрен кінофесту" — привчати дітей до мистецтва кіно. Навіть ті діти, які ніколи не були в кіно, потрапляють туди завдяки "Чілдрен кінофесту", бо всі покази є безкоштовними, треба тільки зареєструватися на сайті фестивалю в Інтернеті.
Ми майже на демонструємо фільми у жанрі фентезі, хоча взагалі показуємо різножанрові стрічки. Наприклад, ми показували фільм "Кімната 213" — це дитячий горор.
— До нього ми ще повернемося. Але зараз хотілося би говорити про церемонію відкриття фестивалю. Як це відбувалося? Була стандартна червона доріжка?
— Червоної доріжки не було. У нас є совенятко Чарлі, така велика ростова лялька, яка фотографується з дітьми. Людина, яка сидить у цій великій ростовій ляльці, дійсно є таким "серцем" "Чілдрен кінофесту". Всі фотографувалися, отримували подарунки. Потім дітей розважали аніматори, а потім розпочалося невеличке шоу відкриття, на якому виступила Джамала, перший посол "Чілдрен кінофесту". Вона зробила класний номер, узявши свою пісню "Smile", і пісню "Smile" Чарлі Чапліна.
Совенятко Чарлі, символ фестивалю, ми назвали якраз на честь Чарлі Чапліна. Цього року ми святкуємо 130 років з дня народження Чарлі Чапліна і показуємо фільм "Цирк", один з найбільш дитячих, можна сказати, його фільмів.
Після церемонії відкриття ми показали стрічку "Зоопарк". Це британсько-ірландська картина, заснована на реальних подіях, про дружбу хлопчика і слоненятка.
— Як відбувається показ іноземних фільмів та мультфільмів? Ви їх титруєте чи озвучуєте?
— Ми їх озвучуємо, тому що в нас є дуже різна аудиторія, ходять дітки від 4 років, і дехто ще не дуже добре читає. Тому всі фільми, які ми показуємо, ми озвучуємо українською.
Ми показуємо не так багато фільмів, як інші фестивалі, у нас усього 1 фільм на день, тобто всього 10 фільмів. Але всі фільми, які ми видаємо на-гора, проходять дуже ретельний відбір. Для того, щоб їх знайти, ми їздимо на різні кінофестивалі, наприклад, на своєрідні "Канни" дитячого кіно — фестиваль "Синій кит", який проходить в Амстердамі. Це проект, який дуже сильно нас надихнув зробити те, що ми зробили. Вони показують близько 300 дитячих фільмів різних напрямків. Також ми відбираємо фільми з дитячої секції Берлінале.
Ідея створення фестивалю виникла у 2014 році, коли хотілося зробити щось важливе для країни. Було зрозуміло, що з дорослими "покінчено" і треба щось робити для дітей, бо інакше ми не виліземо з цієї халепи.
В українських кінотеатрах діти можуть подивитися фентезі й мультики, все. Інших фільмів не було. Коли я був маленький, не було фентезі та мультфільмів, але були картини, які показували дітей у нефантастичних обставинах. Але ж у кіно є багато різних жанрів! Якщо ти їси тільки у МакДональдсі, ти не зможеш розрізнити смак якоїсь іншої кухні. Так само з кіно.
— Чи є якісь критерії, за якими ви обираєте стрічки, які будете показувати дітям?
— Ми намагаємося зробити так, щоб кожен фільм відповідав своїй віковій категорії і щоб для кожної вікової категорії були фільми. І зробити це досить просто — можна просто подивитися, якого віку головний герой, до кого глядач має мати емпатію.
Потім ми дивимося, щоб приблизно половину головних героїв складали дівчатка, а половину — хлопчики, бо це гендерні стереотипи, які саме кіно нав’язує у масову свідомість, а ми намагаємося руйнувати.
Кожен глядач, який приходить у залу, отримує бюлетень для голосування, де вказує оцінку, якої, на його думку, заслуговує фільм. Потім ми все підсумовуємо і робимо такий приз "Чілдрен кінофесту".
У нас є, крім цього, ретроспективні покази, для того, щоб діти розуміли, що кіно існує в часі і не Гаррі Поттером єдиним. Є фільми, яким вже 100 років, але які все ще цікаво дивитися. Ми привозили комедії Бастера Кітона, показували перші фільми Жоржа Мельєса.
— З фільмами зрозуміло. А як ви обираєте кінотеатри для показів? Зараз у кінофестивалі беруть участь 24 міста, але ж є багато маленьких містечок, де й кінотеатрів немає.
–— Це проблема, тому що більшість кінотеатрів зосереджені у великих містах, мільйонниках, обласних центрах. Часто навіть у райцентрах немає свого кінотеатру, або є лише один кінотеатр-однозальник, де будуть йти "Секрети домашніх тварин" і все.
З 24 міст десь третина — це міста типу Слов’янська, Краматорська. Вони не такі маленькі, там майже 500 тисяч жителів, але ми співпрацюємо там з єдиним кінотеатром. У тих містах, де існують проблеми з кінотеатрами, у нас є активісти, регіональні координатори. Це люди, які є лідерами думки, певними активістами, котрі допомагають нам поширювати інформацію про фестиваль.
Стати координатором може будь-хто. Ми дивимося на можливості, наскільки ми можемо розширитися, бо це ще й певні навантаження на організаційну структуру фестивалю.
Наприклад, у Слов’янську ми показуємо фільми в будинку культури, де облаштовують кінотеатр саме під фестиваль.
"Чілдрен кінофест" — це не просто кінофестиваль, який проходить раз на рік. Це платформа для розвитку дитячого кіно. Більшість фільмів кінофестивалю, як і зараз, показуються на фестивалі, потім поповнюють каталог наших дитячих кіноклубів. Тобто совенятко Чарлі працює цілий рік не покладаючи крил.
Ми намагаємося досягти того, щоби був створений дитячий кіноклубний рух, можливо, щоби були організовані шкільні "Чілдрен кінофести", або щоб ці фільми використовувалися для навчання. До кожного фільму йдуть певні дидактичні матеріали, які допомагають вчителям. Освітній потенціал фільмів, гадаю, ще недооцінений.
