На противагу росыйському "Безсмертному полку" український письменник і журналіст Андрій Курков запропонував провести акцію за участі матерів та дружин загиблих бійців АТО та ООС на Донбасі у війні проти окупаційних сил Росії.
Ведуча:
Галина Бабій
Україна потроху відходить від радянського бачення вшанування пам’яті полеглих в Другій світовій війні, однак цей процес, вочевидь, буде тривалим, адже сьогодні на вулицях Києва таки відбулась акція, яку організовує Російська Федерація у різних країнах світу — "Бессмертный полк". Сьогодні акція відбулась, присутніми на ній, за різними джерелами, були близько 400 осіб.
Натомість, вчора, в День пам'яті та примирення, на заклик Андрія Куркова Хрещатиком пройшла колона рідних та друзів загиблих в АТО та ООС, а також військових, волонтерів та активістів. Усього участь в акції взяли близько 250 дружин і матерів загиблих а також сотні військових.
Марші "Безсмертного полку" пройшли в низці міст світу, не оминули їх увагою і на окупованих територіях Донеччини та Луганщини, де поряд з портретами Сталіна носили фотографії ватажків терористів.
"Можна почати здалеку, і зрозуміти, звідки в українців бажання брати участь у маршах, колонах, бути гвинтиком якоїсь системи, яка, якщо ти добрий гвинтик, буде тебе змащувати, — говорить Андрій Курков. — Люди, які йдуть на таке, вони навіть може й не усвідомлюють, що виною цьому є їх ще радянська ментальність, і Україна — це країна з різними регіонами: в Західній Україні цієї ментальності немає — там завжди була індивідуалістична європейська ментальність, де люди приєднувалися до інших, якщо треба було за щось боротися, а не для того, щоб показувати, що вони є сила через масу. У Києві індивідуалізм переміг вже років 10-15, а на Сході і периферії спрацьовує "календарний вірус": як вони самі або їх батьки чи діди в цей день себе вели".
Андрій Курков пригадує ситуацію в квазіреспубліках "ДНР" та "ЛНР", де у так званих маршах "Безсмертного полку" несли поряд потрети терористичних ватажків і тоталітарних лідерів.
"Вони нам погрожували з минулого — вони хочуть назад в минуле, а ми хочемо в майбутнє. Ми бачимо наше майбутнє, і в якому напрямку треба йти, щоб його досягти", — говорить Андрій Курков.
Він зазначає, що для того, щоб "перерости" цю травму, ми повинні щороку працювати, бути толерантними і терпимими, але пропагувати власні цінності, замінювати радянські стандарти і цінності, які нам нав’язують зі Сходу європейськими і власними.
Андрій Курков підтверджує думку про те, що "Безсмертний полк" — це насправді символ неоімперської реваншистської сили Російської Федерації.
"Над тим, щоб цей вірус мутував і продовжував вплив на пострадянських людей, над цим працює ціла система пропаганди. Талановиті люди виписують сценарії. Якщо ви відкриєте російський сайт "Безсмертний полк", там прямо написано, що фінансується урядом Росії ця акція. Вона направлена на консолідацію всіх російськомовних чи пострадянських людей в світі. Їх консолідують за політичною ознакою, щоб вони показували, що своїми діями вони підтримують політику сучасної Росії і її президента. І люди, які це зрозуміли, закликають не ходити на такі заходи", — вважає гість студії.
У людей, які ходять на такі акції, не усвідомлюючи їх політичності, на думку письменника, спрацьовує бажання не тільки пройти в марші, а й когось побачити, з кимось поспілкуватися. Для людей, які відбулися, такі акції — це як привід до зустрічі, або ж можливість відпочити, зібратися після маршу і пожарити за містом шашлики.
"Ці марші — це російський військово-патріотичний Хеловін. Люди в Росії і не тільки в Росії обв'язують себе бинтами, камуфлюють під поранених, заливають собі фарбою обличчя, начебто вони з бою, і йдуть, накульгуючи в колоні разом з людьми, які одягли військову форму часів Другої світової війни. Це нагадує мексиканське свято "День мертвих" і в принципі, ніякого відношення до ментальної пам’яті не має. Тому що в принципі, ментальна пам’ять — це дуже інтимна штука. Реальна пам’ять — родинна, вона не належить країні. В кожній родині є пам’ять про війну, тому що через кожну родину війна пройшла. Родини розсіялися по світу, і понесли свою пам’ять з собою. І це тільки від нас залежить, як ми ставимося до пам’яті своїх дідів, і нам нав’язувати і вчити нас, як правильно з цією пам’яттю працюват чи обходитися — не має ніхто права", — підсумовує Андрій Курков.
Повну версію інтерв'ю розміщено за посиланням.
