Про французьку комедію, що вийде в український прокат уже в цей четвер, в ефірі програми "Віра в кіно" розповіла її ведуча Віра Сивачук.
Ведуча:
Віра Сивачук
От думаю, яке кіно додати у свій плейлист цього тижня. Містичний хорор "Омен: Переродження", який вийшов таким страшним, що під час фінального монтажу довелося вирізати кілька моторошних сцен? Ні, безстрашні любителі жахів і так його подивляться, недарма ж дистриб’ютори так хитро переклали назву, хоча до франшизи "Омен" цей фільм не має жодного стосунку. Разом з ним у прокат виходить комедія "Шахрайки" з Енн Хетеуей та Ребел Уілсон. Я би глянула, але пізніше. Так само, як і документальний байопік "Мікеланджело. Нескінченність".
А сьогодні я під враженням від французької комедії "Сірано. Встигнути до прем’єри". Цей фільм, який за два дні вийде в прокат, я подивилася трохи раніше, на прем’єрних показах Французької весни. Тож "Сірано. Встигнути до прем’єри", режисер Алексіс Міхалік, Франція-Бельгія, 2018 рік.
Сюжет
Так, це той самий Сірано, який де Бержерак, авантюрний поет із потворно довгим носом, який пише вірші коханій від імені друга. Але ця історія – не про Сірано, а про того, хто його вигадав.
Фільм повертає у 1897 рік і розповідає, як французький драматург Едмон Ростан написав свою знамениту п’єсу і з письменника-невдахи, який зі своїми віршами ніяк не потрапляв у тренд, став зіркою за один вечір. Хоча, звісно, п’єса народжувалася значно довше, і до того Ростан вже два роки нічого не писав і промовніші колеги почали брати його на кпини, і дружина вже дістала зі своїми боргами і своїми рахунками за харчі. Тому за пропозицію Сари Бернар написати бодай щось для відомого коміка Бенуа Коклена драматург хапається, як за щасливий квиток. Байдуже, що від майбутньої п’єси є лише кілька хаотичних рядків, а до прем’єри залишаються лічені тижні.
Чому треба дивитися?
Для тих, хто любить фільми про театр – саме воно. "Хочу більшу роль і дві гримерки", – тупає ногою примадонна. "Чудова п’єса, залишилося тільки її написати", – зітхає драматург. "Роксану зіграє Марія, або ми не дамо грошей!" – шантажують авторів інвестори. І в цьому весь театр, його історія.
От як я могла пропустити цей фільм, якщо в студентські роки усе це, як то кажуть, від зубів відскакувало? І Ростан зі своїм несподіваним шедевром, і Сара Бернар, слава якої згасає, і дивакуватий комік Коклен, який задумав будь-що поставити хіт, і модні тоді автори, яких зараз мало хто пам’ятає. З цих облич і з подій, що миготять на фоні, складається веселий вінтажний пазл: Париж, театр, 1897.
Це легка, хоч і неглибока французька комедія про муки творчості, весело написана, яскраво вбрана і з настроєм проспівана, без претензій на проблемність чи історичну достовірність.
