Про роботу над документальним фільмом "Ульяненко: без цензури", про постать письменника та коли чекати стрічку в прокаті в ефірі Радіо Культура в програмі "Культура.Live" говорили з режисерскою Юлією Шашковою.
Ведучі:
Катерина Толокольнікова та Денис Денисенко
Ви давно працюєте в документальному кіно, зокрема працювали над проектами про Майдан. Як розпочався цей проект?
— Цей проект з’явився завдяки Мирославу Слабошпицькому і Володимиру Тихому. Вони виступили продюсерами цього проекту, потім до них приєднався Ігор Савиченко. Але сама задумка була Мирослава Слабошпицьокого. Як і багато з нас, він дружив з Олесем. Стало зрозуміло, що в нас не вистачає фільмів про сучасників. Сучасники – це провідні культурні діячі, тобто коли вони знали письменника особисто і вони розповідають про нього. В нашому фільмі про Ульяненка розповідають від Загребельного (це архівні кадри) і до Жадана. Дуже багато письменників його знали особисто: Андрій Курков, Михайло Бриних. Розповідають його жінки, які його знали. Майже вся літературна тусовка сучасна знала Олеся. І з цих свідчень ми зробили таку картинку. В цьому році Олесю виповнилося б 55 років. "Ульяненко: без цензури" – фільм-пам'ять від друзів.
Ви теж були з ним знайомі, цікаво дізнатися більше про вашу історію знайомства. Власне, хто для вас Олесь Ульяненко?
— Для мене він був одним з найкращих друзів мого чоловіка, Володимира Тихого. Ми познайомилася з ним на весіллі у Мирослава Слабошпицького. Ці кадри, до речі, увійшли в наш фільм, як ми танцюємо з ним. Тобто ми зібрали для фільму дуже багато хронік, навіть своїх домашніх.
У зв’язку з фільмом, у зв’язку з 55-річчям. Хто для вас Олесь Ульяненко як письменник?
— Я думаю, що я сказала про це в фільмі. Звичайно, я вважаю, що це абсолютна унікальна, геніальна постать. Він сам про себе сказав, що він пробив цю діру. Він дійсно пробив діру, як то кажуть, в культурному сенсі. Тобто він відкрив нові ніші. В нас культурі існовало таке ніби табу на реальність... насправді художня рефлексія на цю правду – це те, чого тоді не було. Олесь, він йшов проти всіх, він йшов проти течії все своє життя. Він – єдиний заборонений письменник-порнограф за часи незалежної України. Його заборонили за порнографію. Він подав в суд на комісію з моралі. І він підняв таку бучу, що всі об’єдналися, всі культурні діячі, і таки ліквідували цю комісію. Це він спровокував.
Юлія Шашкова, фото - facebook.com
Насправді про нього існує дуже багато міфів. Це фільм-дослідження. Ми навіть, щоб деякі міфи розвіяти, поїхали в Америку до його рідної сестри і племінника, яка знала його все життя. Звичайно, вона нам багато що підтвердила і розказала. Показала і надала нам унікальні документи. Ми плануємо зробити виставку в Музеї літератури на основі цих документів. Ми покажемо його рукописи, унікальні фотографії, різні цікавинки, навіть Шевченківську премію.
Зараз дуже мало стрічок про персоналії, при чому як і художніх, так і документальних. Чому так? Чи варто це змінювати?
— Так, я вважаю, що це варто змінювати. Дуже варто виправляти. Наприклад, коли ми починали знімати кіно про Ульяненко, ще була жива його мама. В процесі вже мами не стало. Ми ще планували зняти дружину Еллу Михайлівну Загребельну, дружину Загребельного, яка могла би нам теж дуже багато цікавого розказати про Олеся, про дружбу його з видатним письменником. Але так сталося, що вона не могла по стану здоров'я...
Тобто люди відходять щодня і ти не знаєш, чи може тобі завтра хтось розказати про цього художника, хто його знав. Це пам'ять, її треба зберігати, як і ці архіви. До речі, все, що ми зібрали, всі фотографії, ми все це віддали в фонд Пшеничного, щоб потім це могли використовувати інші кінематографісти.
Дуже цікава біографія у Олеся Ульяненка, багато в чому таємнича. Стільки фактів, стільки загадок. Ви намагалися розповісти про все життя письменника?
— Ми охопили все його життя. Насправді я не можу сказати, що це було хронологічно. Ми зробили так, що одним із свідків свого життя виступає сам Олесь. Він теж розповідає, як і всі інші, про себе сам. Тобто ми знайшли дуже багато інтерв’ю. До речі, Олесь Ульяненко – наймолодший лауреат Шевченківської премії. І помер він при загадкових обставинах.
До речі, смерть, це теж було певне розслідування з вашого боку?
— Насправді ми розслідували все, але я не можу сказати, що все це увійшло у фільм. Бо, наприклад, одна смерть Олеся, це вже повнометражне кіно. Головне, що він був і залишається письменником, неймовірно талановитим письменником. Коли ми знімали на Книжковому арсеналі, там була його книжка "Перли і свині". Вона увійшла в п’ятірку найпопулярніших, книжок Книжкового арсеналу. Тобто він досить популярний. Зараз Марися Нікітюк буде екранізувати "Серафима". Це буде щось неймовірне.
Прокат розпочинається наступного року, в 2020 році. Чому?
— Спочатку, це як завжди буває з такими фільмами, ми хочемо фестивального життя.
Тобто передуватиме якась фестивальна програма, закритий показ?
— Так. Спочатку ми трохи пофестивалимо, а потім вийдемо в прокат.
Яку книжку Олеся Ульяненка Ви порадили б прочитати нашим слухачам, тим, хто ще незнайомий з творчістю письменника. З чого почати?
— Або "Там, де південь", або "Сталінку".
Прослухати ефір повністю
Олесь Ульяненко, фото - life.pravda.com.ua
