Мобільний додаток

Кожен з нас відповідальний за стан культурної спадщини — віце-президент Спілки архітекторів

23.04.2019 р., 14:01

Віце-президент Спілки архітекторів Олена Олійник про стан пам’яток в Україні, особливості їх реставрації та про відповідальність кожного за збереження культурної спадщини розповіла в ефірі Радіо Культура в програмі "Культура.Live".

Ведучі:

Людмила Ляхевич

Коли ми говоримо про пам’ятки в Україні, після пожежі в Нотр-Дам де Парі, міністр культури Євген Нищук в ефірі одного з телеканалів заявив, що він пропонує посилити заходи безпеки на історичних об’єктах. Наскільки наші пам’ятки зараз захищені від пожежі?

— Дійсно, стан культурної спадщини в Україні є жахливим. Це правда. З одного боку, начебто ми маємо непоганий закон "Про охорону культурної спадщин". Але підзаконні акти і карні методи, якими треба карати за порушення цього законодавства, вони непродумані і непрописані. І це призводить до того, що різні порушення і злочини, які кояться із спадщиною, вони лишаються безкарними, або караються дрібними адміністративними штрафами. Це невідповідно до значущості, до цінності пам’ятника. Крім того, я хочу підкреслити, що існує два напрями збереження спадщини. Це фізична охорона і це її збереження. Фізична охорона  – це забезпечення методів її охорони від пожежі, від якогось знущання, варварства, вандалізму. Друге збереження  – це забезпечення її існування, це її пристосування, музеєфікація, це забезпечення її довгого існування в місті, що розвивається, це інший процес. Це те, з чим працює зараз весь світ.

Ми, на жаль, не можемо забезпечити навіть першої ланки. Тобто фізичної охорони і збереження пам’яток до початку їхньої музеєфікації. І дійсно, ці пожежі, невідомо достеменно, чи є це підпали, чи є це акти вандалізму, чи є це просто безгосподарність. Але кожні півроку чи кілька місяців ми втрачаємо пам’ятку через пожежу, через вандалізм. Чому це відбувається? По-перше, є законодавство, яке передбачає відповідальність власника, яким є або Київська міська адміністрація, або приватний власник, або в конкретних областях і містах є державна адміністрація або це передано якомусь приватному власнику, який з певних причин не опікується цією пам’яткою.

Або її просто знести і побудувати щось інше...

— Звичайно, це може бути уже заздалегідь розрахований план. Коли пам’ятка доводиться до так званої "девастації", тобто занедбування до такої стадії, що вона руйнується, і потім зноситься. Потім її колишній власник, може на цьому місці її відновлювати, перебудовувати. Це один процес. Але навіть якщо людина не має на меті, скажімо, злочинного якогось плану, а хоче цю пам’ятку дійсно зберегти, але не має грошей, не має плану, все одно вона несе відповідальність за її збереження. І в цьому випадку, звичайно, повинні бути якісь державні законодавчі міри, якими підтримуються ці власники і заохочуються до збереження і до охорони пам’яток. Повинна бути система банківських безпроцентних якихось субсидій, які допомагають власнику відновити, реставрувати спадщину. Тому що реставрація, це дуже дорогий процес.

Якщо ми згадаємо Нотр-Дам, його не ремонтували приблизно десь 150 років. Навіть не було грошей, їх ледь зібрали...

— Так... це вже інший етап, до якого ми переходимо в процесі збереження і реставрації пам’ятки. Це матеріали і технології, це та ніша, в якій Україна втрачає навіть існуючі пам’ятки. Тому що реставрація, це збереження автентичності пам’ятки, це використання тих самих матеріалів, тих самих методів будівництва. Особливо, якщо це стосується таких унікальних пам’яток як Нотр-Дам де Парі.

І це правильно, мені здається...

— Правильно. Але жодна споруда в Україні не відновлюється з тих самих матеріалів. Тут ми переходимо вже до того, чи є така реставрація фальсифікацією, чи вона є реставрацією? Коли ми реставруємо споруду, при цьому використовуючи бетон, використовуючи пластик, використовуючи гіпсокартон.

Це що так реставрувалося?

— Маріїнський палац. Навіть в Маріїнському палаці немає відповідних матеріалів. Там немає мармуру, в певних приміщеннях використано гіпсокартон та інші пластикові матеріали.

Це прогалина законодавства? Чи в законі є такі статті, які не дозволяють.

— Стаття 26, 28 закону "Про охорону культурної спадщини" передбачає, що треба використовувати тільки реставраційні методи при реставрації пам’яток. Але, на жаль, коли пам’ятка потрапляє в приватну власність або навіть в державну власність, ми бачимо наскільки це дорогий процес. У нас немає зараз школи реставраторів, Міністерство культури, до речі, воно знищило взагалі реставраційний напрям в Україні. Тобто лишилися поодинокі реставратори, але навіть в Спілці архітекторів зараз не сертифікуємо реставрацію як напрям. Ми атестуємо архітекторів загалом, тобто будь-який архітектор може зараз робити реставрацію.

Програма реставрації, вона якби дотаційна: або держава має платити, або меценати.

— Так. Треба створити Інститут благодійництва, який би допомагав зберігати ці пам’ятки. Міністерству культури і всім державним установам треба починати роботу з патріотичною молоддю ще з дитячого садочку. В тих самих громадах процес децентралізації не може відбуватися без культури. Треба людям розказувати, яку цінність має та дерев’яна церква, яка стоїть у них в селі, і чому нею потрібно опікуватися. Всі ці процеси взаємопов’язані. Кожен з нас відповідальний за стан спадщини.

Тому що, наприклад в Києві, три з половиною тисячі пам’яток, з них може дві з половиною  це громадські споруди, це житлові прибуткові будинки. І з них майже всі мають заскленні балкони, мають кондиціонери на фасаді, які встановлюємо ми з вами. Звичайно, повинна бути служба, архітектурна поліція, реставраційна поліція, повинен бути пост головного реставратора міста, області, держави. Це все не врятує пам’ятки, хоча забезпечить їх законодавством і наглядом. Не врятує, якщо ми з вами не перестанемо склити балкони на пам’ятці архітектури.

Фото - Facebook Halyna Tytysh

А в нас в законі про захист пам’яток історії є такі правила, для прикладу, як гасити пожежі, як долати катаклізми?

— Це не в цьому законі, напевно, в інших законах. Так є прописані, необхідність охорони забезпечення збереження пам’яток. Це прописано. Але якими методами? повинні бути підзаконні акти, це повинно Міністерство надзвичайних справ цим опікуватися, це не питання законодавства, це вже міністерські питання. 

Прослухати ефір повністю

Олена Олійник, фото - facebook.com

Кожен з нас відповідальний за стан культурної спадщини — віце-президент Спілки архітекторів

Новини по темі