В ефірі програми "Непробудні" учасниця проекту Голос країни Альона Карась та Ярослав Татарченко, учасники гурту "Тонка"розповіли, як з’явився проект та коли вийде їх перший ЕР.
Ведучі:
Лесь Мирний, Олександра Франко, Дмитро Захарченко
Дмитро Захарченко: – Ярославе, ти раніше був невід’ємною частиною альтернативного рок-гурту "MAiAK".Ви з хлопцями продовжуєте працювати, чи ж ти більше не повертаєшся до того проекту?
Ярослав Татарченко: – "MAiAK" зараз на паузі, можливо навіть, у найближчий час будуть якісь нові пісні. Але на даний момент я займаюся новими проектами: "Тонка", також є сольний проект "Бунт", більш електронний. А також я займаюся студією, просто роблю музику з різними людьми як саундпродюсер, аранжувальник.
ДЗ: – Тоді аналогічне запитання до Альони. Раніше ти була вокалісткою кавер-бенду Carte Blanche…
Альона Карась: – Я досі нею залишаюся. Кавер-бенду вже 10 років, ми досі працюємо разом.
ДЗ: – Виходить, що він залишається твоїм основним джерелом доходу, адже "Тонка" – молодий проект…
Ярослав Татарченко: – Йому офіційно два тижні. Ми знайомі вже рік, але для того, щоб проект почав приносити якісь гроші, вийшов на самоокупність, має пройти якийсь час. А ми запустились буквально тиждень тому.
Олександра Франко: – А що ви робили рік? Збирали пісні на альбом?
Ярослав Татарченко: – Ми просто зустрічалися у студії і робили музон.
Альона Карась: – Просто робили музику, шукали потрібну нам концепцію. Переробили купу роботи для того, щоб рік потому усе-таки зрозуміти, де ми, чого ми хочемо і як ми це бачимо. Маленький анонс – 26 квітня вийде наш EP, міні-альбом "Так треба", на якому буде 4 треки.
Ярослав Татарченко: – Він буде в мережі на усіх платформах, а фізична його презентація буде трохи пізніше.
ОФ: – Наскільки я знаю, у вас є ще третя людина, це ваш менеджер, і вона теж музикант.
Альона Карась: – Вона музикант, діджей і просто гарна людина. І просто Катро.
ОФ: – Вона просто написала тобі в Інстаграм і сказала, що їй подобається твоя музика, так?
Альона Карась: – Ми просто знайшлися у цьому соціальному просторі, і зрозуміли вже з перших повідомлень, що ми чимось дуже схожі. Ми дуже швидко здружилися, знайшли одне одного. Катро просто така людина, який, у першу чергу, вірить в нас. Тому нам легко з нею працювати і легко її сприймати як менеджера, який пропонує нові класні свіжі ідеї. Тому що в першу чергу вона шалено любить те, що ми робимо.
ОФ: – А як ви познайомилися з Ярославом?
Ярослав Татарченко: – Насправді київська музична тусовка дуже маленька, і всі одне одного тією чи іншою мірою знають. Ми вже давно перетинались на якихось концертах…
Альона Карась: – Я пам’ятаю цей момент, у мене вже досить довго зріла своя музика, але я не могла знайти для неї якогось виходу. Накопичувалися якісь пісні, замальовки, але нічого не відбувалося. Я написала пост у Фейсбуці з думкою: "А раптом хтось відгукнеться?"
А на наступний день заходжу в повідомлення, і бачу серед тих 10-15 повідомлень "Ярослав Маяк". Насправді, відгукнулося багато людей, але на Ярослава я звернула увагу тому, що мені завжди подобалося те, що він робить. Він запропонував щось спробувати зробити разом, і відтоді ми працюємо разом.
ДЗ: – Ми вже почули від вас ексклюзивну інформацію про те, що вже 26 квітня ви презентуватимете свій EP"Так треба". Вже всі пісні написані?
Ярослав Татарченко: – Зараз по-іншому не буває. Якщо до релізу менше тижня, треба розуміти, що сам реліз був готовий ще півроку тому. Тому що зараз недостатньо просто записати музику, треба це все ще й організувати спланувати, зробити так, щоб цю музику почули всі.
Спланувати все, коли ти робиш новий проект, досить складно, тому що реліз залежить від багатьох факторів. Нам було складно через вибори: перший-другий тур, інформаційне поле перенасичене. І ми якось лавірували між цим, підбирали дати таким чином, щоб музика не загубилась.
Лесь Мирний: – Ще півроку тому про умовну alyona alyona ніхто не чув, а зараз про неї вже багато говорять. Вашому проекту ж тільки два тижні. Де ви себе бачите через півроку?
Ярослав Татарченко: – У нас свій шлях, ми не плануємо робити так само, як alyona alyona. Ми про різні речі. Alyona alyona – це більше про хайп, а не про контент. Мені подобається alyonaalyona, мені подобається те, що вона робить, але, як мені здається, серед її слухачів тільки половина слухає її тому, що вони люблять хіп-хоп. Це хайпове, це нове, яскравий образ, українською мовою, такого ще не було.
А у нас свій шлях. Про музику, про нашу музику, про мистецтво у музиці, про витонченість. Це проект "Тонка", і я думаю, що за півроку у нас все буде добре.
Альона Карась: – Ми не намагаємося зробити те, що ще ніхто ніколи не робив, ми не намагаємося потрапити у якусь нішу, щоб зірвати хайп. У першу чергу ми робимо те, що імпонує нам, те, що подобається нам і те, чим ми б хотіли ділитися.
ДЗ: – У вашому прес-релізі було вказано, що вас приваблює не тільки музика, але й мистецтво загалом: архітектура, дизайн, мода… Що ви мали на увазі?
Ярослав Татарченко: – У нашій музиці усе це вже включено. Людина пише музику на базі певного свого досвіду, певного бекграунду. Багато хто помічає, що в нас виходить якась така музика, у якій видно мистецтво, яке ми всотували: архітектуру, моду…
Можна навіть подивитися наш перший кліп "Чоботи" і знайти там дуже багато сучасного мистецтва. Забігаючи наперед, анонсуючи, можу сказати, що у наступному нашому кліпі на пісню "Так треба" буде ще більше усього цього.
За візуальну частину у нас відповідає Ольга Журба, моя дружина, яка зняла нам ці два кліпи. Вона режисер, знімає документальне та ігрове кіно, і дуже рідко вона знімає кліпи. Багатьом музикантам вона відмовляє, тому що музика має з нею зрезонувати.
Тому кліп на пісню "Так треба" буде дуже артовий.
ДЗ: – А презентація вашого міні-альбому теж буде артовою?
Ярослав Татарченко: – Вона буде закритою… Поки що, як дуже молоді артисти, ми не можемо зробити її відкритою. Нам потрібно представити альбом і якийсь час проіснувати, щоб сформувалась якась фан-база.
А десь на осінь, я думаю, ми вже зробимо якийсь концерт-презентацію. Поки що ми робимо закритий концерт-презентацію для ЗМІ 23 квітня. А 26 квітня ЕР "Так треба" виходить у відкритий доступ.
