Про перспективи інтеграції в НАТО, які кроки вже реалізуються на шляху до Альянсу та чи є ймовірність зміни курсу на НАТО після парламентських виборів. Про це в ефірі Українського радіо говорили з віце-прем'єр-міністром України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванною Климпуш-Цинцадзе.
Ведучі:
Олена Зелінченко
Юрій Табаченко
Нещодавно, 22 березня президент запевнив, що Україна здатна до 2023 року отримати План дій щодо членства в НАТО. Поділяєте цей оптимізм, ми справді зможемо це зробити?
— Насправді все залежатиме від того наскільки скоординовано, злагоджено ми будемо діяти всі разом: президент, уряд, Верховна Рада України, і до речі, в цьому випадку, і громадські організації. І якщо ми будемо виконувати ті завдання, які ми поставили в цю Річну національну програму і успішно з ними справлятися, то тоді це реалістичний підхід. Але якщо ми далі будемо хитатися, ставити під сумнів — наскільки нам потрібно йти туди чи не йти, чи створювати якісь там референдуми з цього приводу, чи ще щось, то, очевидно, ми тоді так швидко не будемо рухатися, і не будемо могти виконати це амбітне завдання.
Президент заявив, що планує в грудні 2019 року на саміті НАТО в Лондоні порушити питання про надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО. Чому, власне, в грудні, чому не можна було раніше це зробити?
— Я взагалі вважаю, що рішення щодо надання Україні Плану дій щодо членства було прийнято в Бухаресті 2008 року. І тоді було прийнято рішення, що Україна і Грузія будуть членами Альянсу, і наступним кроком у цьому питанні буде надання саме ПДЧ для обох країн. Ми з того часу, знаєте, багато сумнівалися, пригадуєте, ми були вже позаблоковими. Ми отримали агресію Російської Федерації якраз на цій позаблоковості. Після цього, ми відновили своє прагнення вступу до Альянсу, і нам доводиться зараз дуже багато чого надолужувати. І тільки минулого року нам вдалося отримати ухвалення політично усвідомленого рішення Альянсу, щодо того, що Україна є аспірантом, тобто, що Україна визнається і дійсно прагне до членства в НАТО. Нам треба було переконати, наскільки це серйозно.
Після того ми закріпили це рішення у Конституції України. І я сподіваюся, що це є серйозним запобіжником проти змін у нашого такого вистражданого вибору курсу країни щодо руху в західну цивілізацію. І звичайно, знову ж таки, якщо ми далі будемо ось так активно просуватися, якщо всі гілки влади будуть скоординовано діяти, то тоді можна ставити питання про те, щоби країни почали розглядати і це питання.
Тепер ми маємо зміни до Конституції, де закріплено вже рух в європейському напрямку, рух до НАТО. Хіба можливо порушити норми Конституції, хто б не став главою держави?
— Очевидно, буде перезавантажено парламент. В будь-якому випадку, чергові парламентські вибори відбуватимуться в жовтні місяці, або хтось буде пробувати їх провести ще раніше. І цілком імовірно, що буде змінено той ландшафт політичних партій, які представлені сьогодні вже в парламенті, і яка буде та коаліція, яка сформується, як вона буде діяти? Очевидно, що 300 голосів знайти на відміну тієї чи іншої норми Конституції, є набагато складнішим, ніж знайти 226 для того, щоби змінити закон. Тому і було важливо прийняти зміни до Конституції.
А якщо буде така невпевненість, принаймні, від керівника однієї з політичних сил, яка претендує на місця в парламенті і на серйозне представництво в парламенті, то досить складно прогнозувати, чи вони не пробуватимуть збирати 300 голосів для відміни цього рішення.
Є такий документ, як Річна національна програма під егідою комісії "Україна — НАТО". Якими реальними кроками мають бути підтримані ці документи і ці формальності?
— Формальності якраз і базуються на основі політик. Якщо нормально держава функціонує, то вона має в кожній галузі конкретну політику, якої дотримуються всі міністерства і всі відомства. І якби в нас були серйозні і сильні державні інституції, то ми би може могли не переживати за те, наскільки несистемні і нефахові кандидати можуть зчинити на них руйнівну дію. А якщо багато чого ще тільки проходить формування і немає ще достатньої спроможності державних структур, то тоді якраз і виникає така загроза.
Такі документи є засадничими, коли вони є стратегічними. Наприклад, там окрема увага приділена питанню виробництва військового обладнання на наступний рік для забезпечення потреб збройних Сил, проведення випробувань тих чи інших боєприпасів, як облаштовуються ці місця. Чи, наприклад, медичний захід чи медичне забезпечення військовослужбовців, а також створення реабілітаційних програм і психологічної допомоги, і професійної адаптації, наприклад, після звільнення в запас. Це є такі дуже конкретні речі, які стосуються наприклад функціонування Збройних сил чи військовослужбовців, які вийшли в запас.
Слухайте інтерв’ю повністю за посиланням.
Фото - facebook.com
