Піаніст Юрій Кот: "Мені подобається робити на сцені хуліганство"

Піаніст Юрій Кот: "Мені подобається робити на сцені хуліганство"

Про різницю класичної та сучасної музики, "хуліганство" на сцені та викладання музики в ефірі Радіо Культура в програмі "Музична сієста" розповів відомий піаніст, професор Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, лауреат міжнародних конкурсів, заслужений артист України Юрій Кот.

Ведуча:

Надія Радкевич

– Ви переважно виконуєте музику класичного та романтичного репертуару. А чому надаєте перевагу?

– Сучасну музику я не так часто граю. Мабуть, усе-таки в музиці, яка має більше років, яка знайома і мені, і слухачам, я знаходжу більше якихось близьких до себе рис, близьких нюансів та інтонацій. Музика для мене – це певною мірою момент ностальгії за чимось незнайомим та непізнанним.

Описання сучасності – ми можемо подивитися у вікно і там це все побачити.

Хоча, як на мене, і сьогодні є геніальні сучасні твори, такий узагальнюючий підйом до якихось філософських початків. Таку музику я з задоволенням слухаю, і якщо випадає нагода, я з задоволенням її граю.

– А які сучасні твори удостоїлися вашої особливої уваги?

– Якось мені запропонували заграти концерт польського композитора Кроповича. Це була дуже цікава робота. Особливо мені сподобалася каденція, яку потрібно було імпровізувати одразу на концерті. Там даються якісь окремі фрагментики, на які бажано спиратися в імпровізації.

Я, звичайно, трошки пробував заздалегідь, адже гарна імпровізація все-таки має бути трішечки підготовленою. Але сцена вбиває усі ці підготовки, і виходить драйв. Я думаю, що мені тоді все вдалося.

– Чому, за вашими словами, сцена "вбиває" цю підготовку?

– Усе, що підготовлене – ти тримаєшся цього, і перебуваєш у якійсь ніби клітці. Я часто помічаю у своїй педагогічній роботі, що дуже часто студентам цікавіше грати сучасну музику, тому що вона, мабуть, ще не має тих традицій, порушуючи які ми наражаємося на критику професури і серйозних авторитетів.

Мабуть, і я до цього схильний, і мені подобається робити на сцені якесь хуліганство.

– Але ж у класиці це неможливо.

– Чому? Звичайно, я б остерігався, граючи концерти Моцарта. Але я колись навіть чув по телебаченню виконання скрипкового концерту, де скрипаль в каденції пройшов усю історію музики, від бароко до джазу. Це цікаво, і чому б і ні? Адже ми живемо у ХХІ столітті.

Слухайте повністю за посиланням.

Фото day.kyiv.ua