Якщо говорити про девіз цієї дівчини, то ним би мала б стати фраза "Гни свою лінію". Вона могла б стати "карамельною принцесою" попси, але обрала зовсім інший шлях. Її серце лежало до хіп-хопу, соулу та фанку, тобто до того, що в нашій країні не є масовим товаром. Співачка MamaRika в ефірі "ДеньПРО" розповіла, чим надихалася при створенні її останньої пісні "Проліски", як ставиться до екстриму та чому планує перейти в вегетаріанство.
Ведучі:
Олександра Франко, Дмитро Захарченко
Дмитро Захарченко: – Ти нещодавно випустила нову пісню "Проліски". Що розкажеш про неї?
– "Проліски", насправді – це настільки самостійна пісня з такою класною енергетикою, що вона може існувати і без якихось особливих презентацій. Вона вже завоювала місце в серці слухачів і буквально за тиждень увійшла в ротацію абсолютно усіх радіостанцій.
Я отримую сотні відгуків, люди репостять, знімають відео, як вони співають "Проліски". Тобто, швидше за все, "Проліски" стануть саундтреком цієї весни, і саме цією весною я й надихалася. А ще, мабуть, навіть у першу чергу, я надихалася нашими українськими дівчатами. Тому що проліски занесені до Червоної книги і нас, дівчат, треба берегти як ті квіти.
Олександра Франко: – А тобі квіти часто дарують?
– Так, я, чесно кажучи, розбалувана квітами, і взагалі, останнім часом волію, щоб мені дарували квіти у горщиках з земличкою, щоб їх потім можна було кудись пересадити. Я розумію, що мені шкода тих квітів, які зривають.
А більше, мабуть, люблю, коли мені дарують їжу, наприклад, цукерки. Все, що можна з’їсти і що не шкода. А щось зелененьке, що росте, краще не рухати – хай собі росте.
ДЗ: – Як ти вважаєш, на якому рівні зараз перебуває українська хіп-хоп-культура?
– Вона потрошку набирає обертів. Ми всі тішимося з того, що відбувається з українським хіп-хопом та R’n’B. Я називаю свій жанр "українським R’n’B".
Ми тішимося з того, що нас зараз чують, і навіть номінують, на преміях з’являються спеціальні номінації для нас. А раніше на цей жанр музики не звертали уваги взагалі. Тому так, я вважаю, що зараз в Україні йде розквіт сучасної української музики.
ОФ: – У вас є своя тусовка, де ви всі збираєтеся, спілкуєтеся, джемите?
– Це так в ідеалі звучить, що по вихідних всі збираються, джемлять. Хоча я з усіма й дружу, у мене особисто такий щільний графік, що як би я не хотіла приділяти більше часу друзям та колегам, у свій вихідний я просто сплю та їм піцу.
В ідеалі ми пересікаємося на якихось спільних заходах, на концертах. І уже якщо є можливість, тоді реально десь у поїздах можна поджемити.
ОФ: – Піцу з м’ясом?..
– Ні. Поки що я перейшла тільки на біле м'ясо, червоного м’яса я не їм. Але це для мене теж крок, і отак потроху я можу рухатися у сторону вегетаріанства.
Я вважаю, що це було би правильно. Я нещодавно побачила одну короткометражку про веганство. Людина в ресторані замовила свинячі реберця, але в цьому ресторані була така концепція, що ти сам маєш вбити тварину, яку ти замовив. Це виглядає жахливо. Тому я теж, скоріше за все, як тільки буду морально готова, перейду на вегетаріанство. І закликаю всіх задуматися над цим.
Страшно їсти те, що ще нещодавно бігало по травичці. Воно собі бігало, жило і нікого не рухало. Тому, мені здається, треба бути добрішими.
ДЗ: – А от ти нещодавно собі татуювання зробила. Як поєднується ось це прагнення до здорового харчування і татуювання, в цьому немає протиріч?
– Абсолютно! Наносити чорнила собі під шкіру і їсти молодшого друга – це зовсім різні речі. Хочеш собі створювати якісь проблеми – створюй. Але не рухай інших!
Я взагалі вважаю, що тату – це дуже круто, і трансформація свого тіла – це твоє особисте право. Це твоє тіло, що хочеш з ним і роби. Головне, щоб це не заважало іншим.
Якби я могла "забитися" просто під зав’язку, я би так і зробила, але все ж таки є якісь певні обмеження. Я зробила собі такий "піврукавчик". Хотіла собі повністю рукав забити, але поки що обмежилася "напіврукавом". Можливо, потім доведемо це до кінця.
Мій коханий, Сєрий, зараз собі якраз повний рукав робить.
ОФ: – Тобі ніхто не каже, що це вже перебір?
– Ні, у нас чокнута сім’я, і у нас не буває багато чорнил. Ми не вживаємо алкоголь, тільки іноді винця можемо тяпнути, ми не куримо і в принципі достатньо здорово живемо. Тому я думаю, що сходити з розуму по татухах і тому подібному – це нормально.
ОФ: – А є у твоєму житті екстрім, окрім татух?
– Каюся, немає. Мене вже багато років поспіль намагаються поставити на лижі, але я боюсь. Мені здається, що з моєю вдачею я стопудово собі щось там хрусну, а потім випаду з графіку. Я працюю з багатьма людьми, я годую багатьох людей зі своєї команди, тому я не можу собі це дозволити.
Наприклад, на серфі попробувати катнути – це вже інша справа. Ми плануємо посерфити, хоча б навчитися. І це було би прикольно.
Не знаю, як у мене з екстримом складеться. Я – екстремалка по життю. Мені здається, вийти з поп-музики, піти від продюсера в щось нестандартне, у ту саму R’n’Bі хіп-хоп музику, почати нове життя у 25 років – це для мене був екстрим, повірте.
ОФ: – Було страшно?
– Та звичайно, що було страшно. Я жива людина, і я можу сказати, що це було одне з найкардинальніших та найбільш резонансних рішень у моєму житті. Але в тому весь кайф. Якщо ти не виходиш поза зону комфорту, ти ніколи не зрозумієш, як може бути інакше і чи буде воно краще, ніж у тебе є зараз.
І зараз я можу сказати, що не шкодую, і мені зараз набагато краще.
ДЗ: – Ми вже зрозуміли, що для досягнення своєї цілі ти готова на багато чого. А чи є щось, чого ти ніколи не переступиш?
– Звичайно, людські відносини. Я ніколи не підставлю когось і по трупах я йти ніколи не буду.
Я знаю артистів, якими в Україні захоплюються мільйони, я знаю їх вчинки, і повірте, за цими пухнастими обличчями є такі вчинки – просто страшно. Я вважаю, хай краще моя популярність буде не настільки глобальною, але я завжди знатиму, що я залишуся людиною.
У мене були ситуації, коли я могла переступити через когось, і я могла б мати більше в житті. Я обирала чесність.
Що по факту людина залишає після себе? Своїх дітей, свою музику і пам'ять про себе. Ось це для мене є максимально важливим.
Я потім не можу спати, навіть якщо просто десь якесь слово ляпну на емоціях, і я обов’язково вибачусь. Навіть найближчі друзі знають, що я не "западлістка" і не свиня.
ОФ: – А друзів у тебе багато?
– Ні, друзів небагато. От через те, що я прямолінійна, мабуть і небагато.
Бо люди завжди люблять чути те, що вони хочуть. А я дуже самокритична відносно себе, і так само і з друзями я говорю напряму.
Я взагалі в принципі не вірю, що в когось може бути багато друзів, справжніх і перевірених часом. Їх по факту можна по пальцях однієї руки перерахувати, тих, хто з тобою підуть куди завгодно. Таких людей в мене реально кілька, але я знаю, що вони зі мною будуть проходити через пекло.
Навіть якщо в тебе є одна така людина, ти вже можеш тішитися, що в тебе реально все вдалося.
