До 140-річчя з дня народження Казимира Малевича у Києві проходить мистецький форум "Нова генерація: художник та його покоління" і триватиме упродовж чотирьох днів. Про Казимира Малевича і його український контекст у виїзній студії UA:Радіо Культура говорили з мистецтвознавцем Дмитром Горбачовим.
Ведучий:
Василь Шандро
Чи вдалася в Україні за останні років 30 утвердити розуміння того, що Малевич є українським художником?
— Мені здається, що так. Тим більше, що на Заході теж прийнято про це писати. Наприклад, у 1994 році ще німці писали про те, що Малевич є українцем, вони радо це сприймали і також говорили, що після цього факту багато чого стало зрозумілим. Взагалі у Малевича в дитинстві було дві рідні мови: вдома він говорив польською, а на вулиці з друзями - українською. До речі, в своїх анкетах, які збереглися, Малевич вказував свою національність як українець. До кінця Малевича не можна зрозуміти, якщо не знати його український вимір. Однак не можна казати, що він лише український і ніяк не пов'язаний із Росією.
Чи якимось чином Малевич відгукувався про події Революції 1917-1921 років?
— Він тоді був не в Україні. Більше того, можна говорити про те, що Малевич був більше залученим у мистецьке, художнє життя. Хоча тоді він брав участь у московській газеті "Анархіст", тобто реагував на політичні події в цілому. У 1927 році він зрозумів, що революція перетворилася на диктатуру терористів, його почали цькувати, він сидів у в'язниці. Хочеться додати, що тоді ніде не фіксувалося, що Малевич відгукувався про події в Україні.
Чи можна простежити вплив художників на ранню творчість Малевича?
— Він дуже захоплювався своїм першим вчителем Пимоненком, його роботою "Гопак", і навіть говорив, що вона його потрясла. Тому можна сказати, що він інколи малював картину у дусі Пимоненка. У 1928 році, коли Малевич потрапив до Києва, він увійшов до гуртка спектралістів, які малювали дуже яскраво. Саме тоді Малевич став більш "барвистим", при чому після довгої перерви. Також на нього сильно вплинуло народне мистецтво.
Малевич і радянський період. Їх, вочевидь, можна розділити, тому що 20-ті, 30-ті та повоєнний час дуже різнилися. Де була та межа, коли Малевич став так званою персоною нон грата?
— Навіть у 1926 році уже почалися нагінки на нього, його вигнали і позбавили звання професора у Петербурзі, при чому вигнали з мотивацією: "За містику".
Чи був Малевич пов'язаний з релігією та наукою?
— З релігією він був пов'язаний, часто малював селян, які хрестяться, при чому роблять це в православній манері, хоча сам Малевич був католиком. Однак взагалі, він був світською людиною. Що стосується науки, то він був пов'язаний з психологією, філософією, він був видатним теоретиком мистецтва. Малевич пояснював свої роботи, писав про геометризм. Він відчував і усвідомлював, що людина належить космосу.
Чи коректно говорити про те, що Малевич є деконструктором світового мистецтва?
— Складається таке враження, що після його робіт сталася деконструкція попереднього мистецтва, але у мистецтві так і заведено, що попередні етапи після появи нових зневажають.
Чи важливо робити так, щоб у світі більше дізнавалися про те, що Малевич є українським художником?
— Мені здається, що для українців це гонорово, тому що завжди думаємо, що щось українське більшою мірою є сільським, хоча це правда значною мірою. А мистецтво Малевича показує, що є і міська культура, яка пов'язана із сільською, і вона теж може бути українською.
Нагадаємо, що з 21 по 24 лютого в центрі сучасного мистецтва М17 триває форум "Нова генерація: художник та його покоління".
Прослухати детальніше можете за посиланням
Фото — ФБ Національного художнього музею України
