До 140-річчя з дня народження Казимира Малевича у Києві проходить мистецький форум "Нова генерація: художник та його покоління" і триватиме упродовж чотирьох днів. Про Казимира Малевича і його український контекст у виїзній студії UA:Радіо Культура говорили з мистецтвознавцем, заслуженим директором Національного центру наукових досліджень у Парижі Жан-Клодом Маркаде. Перекладала розмову продюсерка UA:Радіо Культура Ірина Славінська.
Ведучий:
Василь Шандро
Чому для вас важливо відзначати цю дату саме в Києві?
— Київ, як локація, важливий не тільки тому, що Малевич тут народився і весь його український період тримав щонайменше до 17 років, а й через те, що у монографіях, які видаються в Росії та на Заході, дуже часто про український контекст Малевича не згадують зовсім. Однак це не вигадка і Малевич сам про це писав. Український контекст складає дуже важливу частину творчості Малевича.
Чи для вас як для мистецтвознавця був якийсь рік чи подія, коли ви для себе усвідомили, що Малевич є українським художником?
— Якщо подивитися, наприклад, на період 1920-х, коли Малевич починає викладати в Академії мистецтв у Києві, то, звичайно, це дуже важлива дата. Але якщо подивитися на початок його кар'єри, 1910-ті роки, то в його творчості можна чітко побачити українську присутність. Наприклад, це стосується роботи "Палатеры", твір на академічну тему, але в ньому дуже присутній український мотив. Якщо подивитися, як саме ці "палатеры" зображені, то можна впізнати гопак, вони ніби його танцюють.
Малевич точно бачив роботи Пимоненка, наприклад, його "Гопак", яка сьогодні втрачена, але залишилися фото. Якщо загалом подивитися на роботи Малевича 1910-х років, на них можна побачити шаровари та багато пишних і яскравих деталей, які не відтворюють російське село, а в них присутні українські елементи. Вони реконструйовані Малевичем, адже він не реаліст. У своїх роботах він реконструював українські мотиви.
Чи коректною є теза про те, що загалом, світове мистецтво поділяється на період до Малевича і після Малевича?
— Так і є. Важливим моментом є поява "Чорного квадрата". Ця робота позначила кордон, за яким почався новий період у мистецтві світу, і це умовна точка 0 для всього живопису. Після "Чорного квадрата" пікторальне ще продовжує існувати, але виникає імовірність і можливість, що з живопису соціально-політичний контекст може бути стертим і з ним можна буде по-новому працювати. Ця теза актуальна не лише для світового, а й для українського мистецтва.
Чи можна розуміти і сприймати Малевича поза контекстом епохи, в якій він жив?
— Існує два рівні. Один рівень - це творчість, форма і колір. Другий рівень - це рівень інтерпретації, рівень резонансу. Якщо подивитися на Малевича на першому рівні, то в його пікторальній творчості, в його живописі не можна побачити прямого впливу чи натхнення релігії чи політичної думки. У творчості Малевича, у його живописі, є свої неписані закони.
Водночас на другому рівні ця творчість резонує з тим, що відбувається у реальному житті. Наприклад, його робота 1917 році "Біле на білому". Чи можна назвати її політичною? У контексті революції білі були антиреволюціонерами, а Малевич був за революцію, водночас в законах його творчості білий колір означав безкінечність, чисте відчуття світу. Також в нього є робота "Червоний квадрат", в ній за бажанням теж можна знайти політичний сенс. Але ці інтерпретації з'являються постфактум. Іншим прикладом є період 30-х років, тобто час терорів та Голодомору. Картини Малевича водночас і мовчать і говорять, та навіть кричать.
Чи є актуальним дискурс щодо мистецької цінності "Чорного квадрата", зокрема, серез ваших колег? Чи вони говорять про естетичний бік? Чи більше про політичний крок?
— Коли йдеться про "Чорний квадрат", то не йдеться про політичний контекст, йдеться про концепцію. Концептуалізм як напрям мистецтва почався з "Чорного квадрата". Звісно, є тези, що будь-яка дитина може подібне намалювати. Якщо в "Чорному квадраті" у грамах важити фарбу, то її буде дуже мало.
Є цікава аналогія з китайським мистецтвом, де на білому аркуші каліграфіст малює одну лінію, яка є цілим світом. "Чорний квадрат" є чимось подібним. "Чорний квадрат" є концептуальним твором, якщо і говорити про контеккст, то він скоріше мистецько-політичний ніж суто політичний. "Чорний квадрат" позначив факт, що образотворче мистецтво - це не література, поезія чи релігія, воно автономне і розвивається за власним правилами.
На початку 20-го століття в Париж їхали художники з усього світу. Яке мистецтво вони творили: французьке, європейське, світове, чи кожен своє національне?
— Можу навести приклад паризької школи, у ній творив Пікассо. Однак сьогодні, у Франції ніхто не думає, що Пікассо є французьким художником. Хоч він жив у Франції, він був іспанським художником. Так само і Малевич, хоч і жив у Росії, та саме Україна сформувала його як людину та митця.
В Україні сьогодні актуальними є процеси повернення своїх художників, письменників та митців загалом, які працювали в інших країнах. Малевич знаний у світі як російський художник. Чи реально це виправити і чи потрібно це робити?
— Колись я писав про Малевича як про русо-українського художника, але тепер дійшов до писання і усвідомлення Малевича як українського художника. Однак, це не національне питання, це питання стосується відновлення фактів. А взагалі він був інтернаціоналістом.
Нагадаємо, що з 21 по 24 лютого в центрі сучасного мистецтва М17 триває форум "Нова генерація: художник та його покоління".
Прослухати детальніше можете за посиланням
Жан-Клод Маркаде, фото - Олександра Коваленка
