Дитячі психотравми і їхні наслідки у житті вже зрілої людини: міфи та реальність. Про це в ефірі Українського радіо в програмі "Життя+" поговорили з авторкою тренінгових програм професійно-психологічного спрямування Вікторією Лаврентьєвою.
Ведуча:
Ірина Ткаченко
За словами психолога, всі травми дорослих йдуть з дитинства, тому як спілкувалися з нами батьки, яку ми мали і маємо психологічну витриманість, так ми і реагуємо на психо-травми.
"Психо-травми — це раптова руйнуюча життєва ситуація, яка порушує звичайний ритм життя. Ця ситуація змушує людину відчувати безпорадність, біль і безмежний страх. Якщо казати про дитинство і травматизацію у дитинстві, є така травма, як екзистенціальна, тобто вона формується, коли дитина бачить, що хтось із дорослих вмирає, тобто це травма смерті. Якщо казати про основні симптоми травми, то це флешбеки, тобто постійні повернення тих переживань і нав'язливі думки", — сказала Лаврентьєва.
За її словами, є ще травми відносин.
"Це травми, які мають загальний характер, адже в нас немає культури спілкування з дітьми. Це авторитарність, емоційна холодність батьків, це емоційні установки. У дитини психіка дуже реагує на будь-яку критику і в дорослому віці таким людям важко чогось досягати. Однак психіка може реагувати й по-іншому і доросла людина може почати весь час чогось прагнути і досягати цілей. Та емоційна частина такої людини стає дуже занедбаною", — зауважила Лаврентьєва.
Психолог додала, що коли дорослі спілкуються з дітьми, то повинні дуже чітко формулювати в себе в голові, які саме установки в дітей вносимо.
"Далі йде жорстокість і насилля. Насилля може бути не тільки вербальним, коли дитину принижують і зневажають. Воно теж руйнує психіку, потім така дитина у дорослому житті не почуває себе як особистість. Фізичне побиття та образи, сексуальне насилля, домагання та шантаж є також травмами, які впливають на подальший розиток особистості", — говорила Лаврентьєва.
За словами психолога, якщо дитина спостерігає у сім'ї насилля, то це також травмує дитячу психіку.
"Якщо казати про основні прояви психо-травми у дітей молодшого віку від 1 до 6 років, то це безсилля, пасивність, повернення нав'язливих ситуацій, які травмували дитину. Це страх розлуки і тримання за батьків. Якщо казати про шкільний вік, то є відчуття відповідальності і провини. В цей період у дітей вмикається мораль і відчуття провини. Якщо навіть є розлучення батьків, то дитина це все переймає на себе. Тут є такі прояви як порушення сну, нічні кошмари, нетримання сечі, порушення апетиту, реагує соматика", — розповіла Лаврентьєва.
Вікторія Лаврентьєва зауважила, що якщо говорити про підлітків, то такими проявами є бунт, відмова від різних авторитетів, приступи неконтрольованої агресії, різкі зміни у відносинах.
Авторка тренінгових програм професійно-психологічного спрямування додала, як такі травми даються в знаки в дорослому житті.
"Якщо була певна травма, дійсно, людині дуже важко соціалізуватися. Вона не знає, як спілкуватися, може залишитися або одна, або змінювати партнерів як рукавички. Всі травми ми бачимо на якості життя дорослої людини. Для такої людини головне відновити довіру і розуміти, що світу можна довіряти. З цими травмами можна і треба працювати", — зазначила Лаврентьєва.
За словами психолога, стабілізація людини проходить на трьох основних моментах: безпека, стабільність, передбачуваність.
Прослухати детальніше можете за посиланням
