Літературна критикиня Оксана Щур в ефірі Українського радіо в програмі "Книжкова лавка" розповіла про топ-7 книг класичної української літератури, у яких насилля грає одну з ключових ролей.
Іван Котляревський "Енеїда"
Це історія любові Енея і Дідони. Еней зі своїми хлопцями прибуває до Карфагену, там він зустрічає Дідону, між ними спалахує пристрасть. В розпал їхніх стосунків, коли вона готова йому просто віддати все, що має, фактично жертвує честю, боги кажуть Енею, що він забув свою місію: давай збирай речі і йди далі. Еней кориться цьому посланню, а Дідона сходить на багаття, тому що суспільного осуду вона не боїться, але боїться виглядати смішною. Це насправді історія доведення до самогубства через любов, але нікого це особливо не хвилює: ні головного героя, ні автора, це звичайна поведінка тогочасного чоловіка і епічного героя.
Тарас Шевченко "Катерина"
Її зваблюють, вона доволі пасивна у цій історії, тобто вона знову ж таки готова пожертвувати всім і після того, як її бойфренд її кидає і йде далі у військових справах, так само як і Еней, він залишив Катерину. Голос народу промовляє голосом батьків Катерини і каже, що краще б тебе не народжували, ніж ти маєш в подолі принести. Вона поневіряється і нікому не потрібна. І тут можна було по-різному вирішити свою долю, не обов’язково було покидати дитину на призволяще і вкорочувати собі віку, але це художня література і не забуваємо, що це насправді Шевченко її вбиває. Відповідно до своїх уявлень про те, яким має бути цей сюжет в літературі, він іншого не бачить.
Марко Вовчок "Інститутка"
Тут у нас головна героїня — не селянка, а панночка, яка розуміє, що коли вона вступила у владу, у неї є свій маєток, вона упорядковує світ, який їй належить, жіночий мікросвіт, способами, які їй доступні. Це власне насильницькі способи. Вона не розуміє, як ще можна виховувати селян і робити те, що вона хоче. Вона може штрикнути служницю голкою і тоді вона буде робити те, що потрібно, або накричати на селян і їх фізично покарати. Це показує ті способи, які жінка, стаючи на чолі якоїсь структури, запозичує у світі чоловічому.
Панночка не отримувала якогось садистського задоволення від того, що вона так чинила. Вона доволі невротичний і нещасний персонаж. Просто вона не знала інших методів, не було кому їй пояснити, коли вона виховувалась в сім’ї. Вона є продуктом системи. Система була створена чоловіками і Марко Вовчок не соромиться це описувати.
Панас Мирний "Повія"
У повії Христі розбивається весь побут в селі. Вона не виходить вдало заміж і не знаходить собі чоловіка-покровителя. Можливо, на декілька десятиліть раніше вона б була захищена панським світом, а так вона може поїхати в місто і стати наймичкою. Вона обмежена мріями про щасливе життя у парі і заможність. Це її фактично і губить. Це прагнення до заможного життя попри навчання і гігієну призводить її до того, що вона стає повією і помирає від сифілісу.
Леся Українка "Бояриня"
Це історія про українську дівчину Оксану, яка виходить заміж за українського хлопця Степана, але оскільки це колонізована країна, то залишатися вдома означає дуже багато страшних речей і треба їхати в Москву.
Це таке міжнаціональне насильство на межі культур, тому що Леся Українка як автор, яка знала і дуже захоплювалася історією, написала в цій драмі про те, наскільки в період Гетьманщини відрізнялося життя в Україні і Росії. У XV-XVIстоліттях, коли засилали сватів до російських царівен, то їх показували через клітку. Тобто, справді були різні норми поведінки жінки в різних країнах. Тому українська жінка, яка сформувалася в доволі ліберальних умовах, переїжджаючи до східної країни стикається з іншими звичаями. Це її пригноблює і, звісно, шокує. Її це ламає. Це моральне насильство, яке її і доводить до смерті.
Олександр Довженко "Україна в огні"
Це історія про цноту і що вона символічно означає під час зіткнення з окупацією. Це дві героїні Олеся і Христя. Олеся до останнього чекає радянських воїнів, які йдуть через село, вибирає собі чоловіка, щоб не бути згвалтованою окупантом і Христя, яка стає коханкою окупанта, не німця, але італійця, але потім це намагається спокутувати.
Оксана Забужко "Польові дослідження українського сексу"
Це підсумковий текст є підсумковим, вона переосмислює все те, про що ми говорили, підводить риску. Слово дає всім жертвам і її головна героїня якраз описує цього колоніального чоловіка, який всіх дістав своєю помстою, своїми комплексами. Вона чітко це проговорює.
Слухати повну версію.
