До дня пам’яті героїв Крут фронтмен гурту "Гайдамаки" та автор саундтреку до фільму "Крути 1918" Олександр Ярмола розповів в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні.Вдень" про те, як йшла робота над музикою та поділився своїми думками про бій під Крутами.
Ведучий: Роман Коляда
Робота з кіно і такою відповідальною штукою як саундтрек. Як вона почалася і чия була ініціатива?
— Я знаю творчу групу вже давно. Ініціатива була моя, тому що я давно хотів зробити щось на тему бою під Крутами. Як тільки почали знімати фільм, ми зустрічалися, спілкувалися. Я запропонував, що ми зробимо. Я знав, що Христина Соловій буде номером 1 при створенні саундтреку, але запропонував додати трохи наших таких чоловічих мотивів, тому що кіно все-таки чоловіче. Так, там є любовна лінія, але подія чоловіча, і війна — це чоловіча справа.
Були варіанти двох пісень. Одна більш героїчна — "Богородичний марш" і друга — козацька балада "Чорна рілля". Ми завершили тільки "Чорну ріллю", тому що весь рік були зайняті проектом "Міцкевич" ("Міцкевич-Стасюк-Гайдамаки" – спільний музичний проект знаного українського гурту "Гайдамаки" та відомого польського письменника сучасності Анджея Стасюка — ред.), тому нам не вийшло закінчити "Богородичний марш".
Ми його зробимо пізніше, а "Ріллю" зробили від душі, вона нам подобається і входить у нашу програму "Думи про рок". Коли ми її закінчили, то дали послухати, вона творчій групі дуже сподобалася і вони її взяли в фільм.
Це цікава штука, тому що не всякий фільм впадає в кіноканву. Часто буває, що щось потребує доопрацювання по хронометражу абощо.
— По хронометражу вони ж її підганяють. Там де треба, вона звучить повністю, де не треба — вона звучить уривками. Це вже їх справа, а ми робимо таку образну музику. Так як це поетичне українське кіно, то в нас така поетична музика. Тому я думаю, що в кіно вона підходить, це вже не перша наша співпраця.
Пісня, я не люблю говорити про музику в таких категоріях, але вона така похмура...
— Це сумна пісня. Не все має бути позитивно. В житті не буває одного позитиву, це трошки неправильний настрой українських медіа, що вони хочуть дати тільки позитив. На війні протистояння добра і зла загострюється дуже сильно, і деякі речі навіть не можна оцінити, чи це добро, чи зло.
Звичайно, те, що молоді хлопці загинули, — це трагічно. Їх ніхто туди не кидав, вони йшли самі і якщо людина робить свій вибір і йде на війну, то вона воїн, чи 18 їй років, чи 80. Оцінювати, що хтось їх туди кинув, не треба, а те, що можливо потрібно було краще розрахувати це все стратегічно і не допускати політичних помилок, то можливо так би не сталося.
Не знаю, я не історик і не учасник битви, але те, що я читав, ця лавина більшовиків теж не настільки легко отримала перемогу. Вони не були мотивовані, можливо ще б трохи набоїв і можливо вони б там зупинилися.
Слухати повну версію.
Олександр Ярмола, фото - facebook.com/Haydamaky
