На театральній сцені України віднедавна зявилася самобутня музична вистава для усієї родини – "Ліхтаріус. Історії оживають", яка вже декілька місяців поспіль занурює в казку та дарує справжню подорож у вимір музики, краси і таланту глядачам різного віку. Про це дійство в ефірі "ДеньПРО" розказали Ксенія Осика, вокальний педагог та креативний продюсер шоу, та єдиний дорослий актор шоу, український актор естради і кіно Володимир Шпудейко.
Ведучі:
В’ячеслав Ільїн, Ганна Матвійчук
Ганна Матвійчук: – Як виникла ідея створення такого шоу? За кордоном це звичний формат, але в Україні він усе-таки не був настільки популярним.
Ксенія Осика:– Взагалі ця ідея прийшла до "світлої голови" Caribbean Club Ігоря Феліксовича Іллюка. Він захотів зробити такий музичний проект-дитячий мюзикл. Він подзвонив мені та людям нашої команди, ми зібралися і почали обговорювати, як ми це бачимо.
Процес був дуже нелегкий і дуже некороткий. До того, що ви бачите, був рік підготовки. Спочатку сценарій, кастинги, підготовка дітей, режисура, костюми, актори… Нам хотілося показати світовий рівень, тому що у світі вже дуже довго мюзикли займають перші позиції. Нам хотілося, щоб в Україні теж було таке яскраве дійство.
Володимир Шпудейко: – Я не брав участь в ідеї, коли вона зароджувалася, але для мене було дуже несподіваним запрошення. І я маю сказати, що шоу можна зробити по-різному. Але найголовніше, що може бути в шоу, – це думка, емоція. Я прихильник того, щоби в шоу було мистецтво. Ми дуже довго над цим працювали. Тому що ідея – це ідея. А її ще треба реалізувати. За подіями цього шоу глядачеві цікаво слідкувати, стежити і робити певні висновки.
Я хочу згадати про Олену Коляденко – "натхненницю", як в афіші сказано. Я вважаю, що завдяки їй це шоу відбулося. Режисер – це людина, яка точно знає, що йому не потрібно і чого він хоче.
ГМ: – Що собою взагалі являє це шоу?
КО: – Це музичний ілюзіон. Там відбувається усе, що ви тільки можете собі уявити. Музика, комп’ютерна графіка, віджеїнг на великому екрані, хореографія, неймовірні костюми… Ти шаленієш, коли ти це бачиш.
ВШ: – Талановиті діти, голоси якими можна просто заслухатися. Діти ще вміють пластично танцювати. Вони дійсно вживаються в свої образи. Вони Артисти з великої літери.
ГМ: – Яким чином відбирали дітей-акторів?
КО: – Я вибирала дуже прискіпливо. Було декілька критеріїв. По-перше, це вокальні здібності. По-друге, це обов’язково медійність. (Я їх обирала – ред.) навіть не через те, що вони десь там "засвітилися", а через те, що діти, які брали участь у великих медійних проектах, уже мають досвід роботи на великій сцені, вони знають, що вони роблять, вони знають, що це нелегко, знають, що треба багато працювати і вони до цього готові. І це полегшує нам завдання. І, звичайно, комфортність в роботі. Тому що коли ти працюєш у такому щільному графіку, всі втомлені, всі переживають, треба, щоб людина була адекватною. Щоб вона могла працювати, виконувати завдання і не входити в якісь інші стани, які будуть заважати роботі.
І я маю сказати, що після стількох шоу, які ми відіграли, наша команда – це одна сім’я. Ми вже настільки одне в одного вплелись, ми знаємо все одне про одного.
ВШ:– Якось так сталося, що зовсім не було жодних суперечок, скандалів або непорозумінь. Ми дійсно приходимо на шоу, як у сім’ю. І це спілкування навіть за кулісами викликає радість.
ГМ: – А як діти поєднували репетиції з навчанням у школі?
КО:– Ми намагалися виставляти графік таким чином, щоб діти не пропускали школу. Зазвичай ми ставили репетиції після уроків, але деколи доводилося йти з останніх уроків, тому що свій розклад мав і CaribbeanClub, і нам треба було вписатися так, щоб не заважати іншим святам, що там проходили. Тому пропуски були, не будемо приховувати.
ВШ:– Я взагалі вважаю, що школа має пишатися такими учнями, які встигають і навчатися, і брати участь у таких шоу. Це ж виснажлива робота.
В’ячеслав Ільїн: – Як на ваш ілюзіон реагує публіка?
КО:– Діти говорять після шоу: "А ми ще хочемо…" Я вам більше скажу, дорослі люди – мами, бабусі, тати, які приводять своїх дітей на шоу – я кілька разів бачила, як дорослі люди плачуть від щастя. І це не купити на жодні гроші світу – ці емоції, які в серцях людей викликає творчість.
ВШ: –Я про це говорив. Це не просто цирк – це дійство, яке народжує емоції.
ГМ: – Ми чули, що у "Ліхтаріус. Історії оживають" є й благодійна складова?
КО: – Спочатку ми безкоштовно давали квитки на шоу для дітей з обмеженими можливостями. Їх приїжджало дуже багато. А ще ми почали підтримувати один дитячий будинок, який зараз переживає важкі часи. Вони були без приміщення, в якому вони зараз знаходяться. Ми почали збирати для них кошти. Ми зібрали і речі, і гроші, і продукти.
Дітей з будинка на автобусі привозили на наше шоу, вони його дивилися.
Зараз ми допомагаємо їм, і у нас є ідея займатися цим на постійній основі. Будь-хто може долучитися, уся інформація є на офіційній сторінці у Фейсбук. У кого є можливість і бажання – ми будемо дуже вдячні.
Слухай більше за посиланням
