Співзасновник та координатор проекту "Відкритий Університет Майдану" Остап Стасів та менеджер з комунікацій цього ж проекту Іван Четвертинівський в ефірі Українського радіо в програмі "Активізація" розповіли, кого виховує, чому навчає та яку мету має громадянська освіта в Україні.
Ведуча: Людмила Тягнирядно
Як ви розумієте і можете пояснити значення терміну громадянська освіта?
Остап Стасів: В моїй системі координат — це вміння жити у суспільстві і взаємодіяти один з одним. Тобто це про те, як людина повинна сформувати в собі компетентності громадянина. Ті навички, знання, вміння, цінності, які людина може проектувати на середовище, в якому вона живе, приймати певні рішення і впливати на певні процеси. Найголовніше з цього те, що громадянська освіта — це коли людина не очікує, що хтось за неї зробить якісь дії, а бере відповідальність на себе і сама формує те середовище, яке хоче бачити.
Іване, ви погоджуєтесь з твердженням Остапа і чи вважаєте себе активним і відповідальним громадянином?
Іван: Я думаю, що міру відповідальності кожен визначає для себе і вона повинна бути завжди вищою, ніж те, на якому етапі ти знаходишся зараз. З Остапом я повністю погоджуюся стосовно громадянської освіти, планку намагаємося ставити, потім підіймати. Це стосується не лише того, як ми самі внутрішньо до цього ставимося всередині організації, а й того, про що ми комунікуємо іншим людям.
Фонд "Демократичні ініціативи" говорить, що лише 7% українців залучені до громадської активності. Остапе, про що свідичить цей відсоток? Чи багато це чи мало?
Остап Стасів: Для України це звичайно мало. Хоча, якщо говорити в середньому статистично, то в світі традиційно дуже хорошим показником вважається, якщо громадянське суспільство — це 10%. В принципі, в часи Майдану ми знаємо, що був певний соціальний вибух. Навіть називалися цифри в 25%. Потім зрозуміли, що після проходження такого емоційного зараження, яке було в суспільстві, це почало вирівнюватись, ми почали знижуватись — до 15%, потім до 10%. Я не впевнений, що це 7%, але припускаю, що та вибірка, яку вибирав фонд Ілька Кучеріва, дозволяє судити про 7% як про середньостатистичний показник.
Чи багато це, чи мало? Для України це суттєво мало, тому що насправді ті задачі, які поставило перед собою українське суспільство потребують неймовірних зусиль.
На якому етапі зараз громадянська освіта в Україні?
Остап Стасів: У нас на даному етапі ситуація з громадянською освітою виглядає приблизно так: якщо припустити, що в нас 40 млн населення, то станом на зараз ми бачимо, що десь 2% людей включені у процес якогось формування громадянських компетентностей. Це цифра, яку я виводжу з досвіду роботи із нашою онлайн-платформою. Це дуже невеликий відсоток, але при цьому я можу сказати, що дуже багато людей стикаються з проблемами, на які вони змушені шукати відповідь. Коли обсмажений півень вже клюнув, коли ти вже або замерз, або у тебе якась проблема з рахунками і ти не розумієш, звідки вони беруться, ти змушений вмикатись.
Таких людей все більше. Що вони роблять? Або починають шукати експертів, або заходять в інтернет і починають ставити запити, маю надію, правильні запити. Тоді вони потрапляють на платформи громадянської освіти, які сьогодні їм доступні і якась частина тих людей починає вчитися. Тому моя оцінка, що суспільство має великий запит на громадянську освіту.
Я б сказав, що у на початковий етап, ми на старті, ми починаємо заглиблюватись у цю тему. Скажу, що на рівні уряду велась робота над Концепцією громадянської освіти, а зараз іде робота над стратегією громадянської освіти, а потім буде ще план заходів до 2022 року.
Стенфордська енциклопедія філософії сказує, що громадянська освіта готує населення країни, особливо молодь, виконувати свою роль як громадян. Таким чином, громадянська освіта є політичною освітою. Чи є в нашому розумінні таке ж співставлення громадянської і політичної освіти?
Іван Четвертинівський: У нас трішки відрізняється від стенфордського поняття в тому плані, що у нас не було громадянської освіти для дорослих і громадянської освіти для дітей. В нас різні покоління і вони взагалі не мали досвіду навчання такого типу.
Чи варто це розмежовувати?
Іван Четвертинівський: так, форма подачі матеріалу, складність піднятих тем — це потрібно розмежовувати. Наша аудиторія, наприклад, це переважно доросла аудиторія, починаючи з ОСББ і соціального підприємництва, тобто більш серйозні, грунтовні речі, які людина може сприйняти, маючи певне мінімальне уявлення, як працює суспільство. Наприклад, у нас дуже багато вчителів, які вчаться самі, а потім щось придумують або пропонують дітям.
Стосовно поєднання політичної і громадянської освіти, це звичайно поєднується. Простий приклад, ми зараз працюємо над курсом, він стартує 24 січня. Це буде курс про сталий розвиток. Це нова філософія мислення, це сприйняття світу як такого, в якому моя маленька дія впливає на планету в цілому. Це четвертий курс із групи курсів про мислення, які ми зробили загалом.
Слухати повну версію.
