У Києві 15 грудня відбувся Об’єднавчий Собор. Доктор історичних наук Ірина Преловська переконана, що участь Вселенського патріарха або його представників у цих подіях безумовно є історичною подією. Про найважливіші події в історії православної церкви в Україні в ефірі радіо Культура в програмі "Культура.Live" говорили з Іриною Преловською.
Ведучі:
Василь Шандро, Олена Гусейнова
Чи є для вас подія, яка відбулася 15 грудня, однією з найважливіших в новітній історії України?
— Звичайно так. Коли ми говоримо про участь Вселенського патріарха або його представників у соборних діяннях України такого рангу, це безумовно є історичною подією. Особливою є і її надмета — створити Єдину Помісну Українську православну церкву.
Що має відбуватися далі після створення Православної Церкви України?
— Об'єднавчий собор дійсно є безпрецедентною подією в історії. Після здобуття Україною незалежності 1991 року утворилися 3 основні православні напрями, які почали впроваджувати власну політику і не завжди між собою дотримувалися певних норм та сильно розгойдували соціум і додавали клопоту політикуму. На нещодавній події вперше юридично грамотно було запропоновано канонічний і політично виважений варіант наведення ладу в церкві. Це все сприяє тому, щоб нарешті в державі Україна з'явилася Православна церква України.
Цей Собор особливий тим, що кожен представник церкви був з мирянином? Чи це є історичною подією взаємовпливу мирян і церковників?
— Та ні. Справа в тому, що до кінця 17 століття ми можемо говорити про те, що традиції соборноправності, участі мирян, оскільки вони хрещені духом святим, були позитивними й не було причин не приймати їхню думку. Саме мирянам жити потім в цій церкві, розбудовувати та підтримувати її, будувати храми і святкувати церковні свята. Неучасть мирян виглядає так, як накинута російська імперська традиція, коли там існує думка, що мирянам немає чого слухати, коли говорять архієреї.
Які найважливіші події в історії Православної церкви в Україні?
— Специфікою української історії, що відрізняє її від історії інших країн є те, що українську історію треба вивчати як безелітну, тому що тільки в деяких частинах України можна говорити про суттєвий вплив еліти, яка сама формує політику і сама її впроваджує. В розмові про православ'я, хочеться навести приклад святителя Петра Могили, який був молдавським принцом та графа Андрія Шептицького. Ці люди були високої політичної ваги та аристократичного походження.
В періоди, коли українські землі перебували під іноземним пануванням, українці випрацювали дуже специфічний спосіб існування, коли зовні могли взагалі не залишитися джерела, за якими ми можемо щось вивчати та говорити про важливі церковні події. Українці пристосувалися підземними течіями зберігати православні традиції, які дуже важко вловити через існуючі джерела. В нас є завдання реконструювати певні події історії, які мають дуже специфічний спосіб історичної передачі.
Ким є предстоятель Єдиної Помісної Православної церкви Митрополит Єпіфаній?
— Мабуть, Бог почув молитви і учасників Собору, що власне українець, вихованець Київської духовної академії став предстоятелем нової церкви. Єпіфаній навчався 2 роки в Афінському університеті на філософському факультеті, звідки й знає мову та через це вільно перекладає і публікує сам богословські дослідження і переклади. Особисто мені, з моральних якостей владика Єпіфаній теж імпонує. Залишається тільки побажати йому надалі зростати як предстоятелю Української Православної церкви.
Нагадаємо, 15 грудня відбувся Об’єднавчий собор, на якому вирішувались питання створення Єдиної Помісної Православної Української церкви, її статут та предстоятеля. На Об'єднавчому соборі архієреї церков обрали Митрополита Єпіфанія предстоятелем Єдиної Помісної Православної Української церкви. Томос про автокефалію чекає новообраного предстоятеля у Стамбулі. Його передадуть 6 січня.
Прослухати детальніше можете за посиланням
