Океан Ельзи, заснований ще в 1994 році, по праву вважається одним з ветеранів української музичної сцени. Свій другий альбом, "Янанебібув", ОЕ випустив на початку 2000 року. У програмі "Антологія" на Радіо Промінь лідер гурту Святослав Вакарчук розповів про запис альбому та пояснив, чому успіх "Океанів" – це заслуга не лише чотирьох музикантів – учасників гурту, а усіх музичних ентузіастів початку 2000-х.
Ведучі:
Світлана Берестовська, Дмитро Лавров
"По-західному якісне" музичне звучання гурту з’явилося з записом пісні "Сосни"
– Ми зустрілися з ним (Євгеном Ступкою, композитором і саунд-продюсером – ред.), він зробив розумне лице, сказав, що у Києві нема де нормально писати барабани. Тому ми поїдемо у Вінницю, в студію AirForceRecords, яку колись зробили англійські звукоінженери бартером за щось. Ми приїхали на мікроавтобусі у Вінницю, всією командою, 2-3 дні там записувалися. І в результаті з отого всього залишилися тільки барабани. Решту ми викинули, бо воно не підходило.
Але барабани справді звучать там особливо. І це потім стало таким каменем для міфу про те, що Океан Ельзи записуються в сто разів краще, аніж усі українські і російські групи. З того часу цей такий "ореол", що Океан Ельзи звучить дуже по-західному, нас супроводжує, в принципі, і до сьогоднішнього дня.
Пісню "Відпусти" Святослав Вакарчук написав у 17 років, але вона довго чекала свого зоряного часу
– Коли ми робили альбом "Там, де нас нема" нам потрібні були повільні пісні, і я показав цю пісню, на що весь гурт Океан Ельзи разом з Віталієм Клімовим (музичний продюсер, під керівництвом якого вийшли альбоми "Там, де нас нема" і "Янанебібув" – ред.) усі вчотирьох сказали, що це якась попсова і солодка пісня.
Коли ми робили альбом "Янанебібув", нам знов потрібні були такі пісні, і я кажу: ну он, у мене є пісня. Гурт не те що був проти, гурт просто сказав: ми не знаємо, як її робити. Тому що якщо ми будемо її робити так, як вона проситься, то це вийде "галімая попса" і все. Клімов у принципі був скептично до неї налаштований. Ну і я кажу Жені (Євгену Ступці – ред.), ось, є пісня, заспівав її. Женя каже: круто, це ж суперхіт! Я йому кажу, що ніхто не знає, як її робити. Женя сказав, що тоді сам її зробить і спродюсує.
У 2000 та 2001 році Океан Ельзи був лауреатом "Таврійських ігор" у номінації "Найкращий поп-гурт"
– Мені тоді це все було досить іронічно. Навіть не з того, що нам дали "Найкращий поп-гурт", а з того, що нас номінували у трьох номінаціях: "Краща альтернативна група", "Краща рок-група" і "Краща поп-група". Ну добре, я ще розумію рок-група чи поп-група, але потрапити в номінацію "Краща альтернативна група" і "Краща поп-група" одночасно – це означає, що у нас люди просто не розуміли, що відбувається.
Обкладинка альбому "Янанебібув" виявилася (частково) плагіатом
– Я до цієї обкладинки не маю жодного стосунку, як і до обкладинки "Там, де нас нема". Це була прерогатива Клімова, він пропонував нам ідеї, ми тільки їх затверджували. Наскільки я вже тепер знаю, є така стандартна відома фотографія, де хлопчики скачуть в річку чи в море, це якась культова фотографія.
Успіх Океану Ельзи – це успіх усіх музичних ентузіастів, що на початку 2000-х хотіли довести можливість створення якісного українського аналогу західної рок-музики
– Для того, щоб записати такий альбом, як "Янанебібув", мало просто мати талант. Дуже багато речей співпасти має. Мають бути однодумці, і не тільки на сцені музичній чи у студії. Має бути навколо тебе велика команда людей. І я хочу подякувати всім, хто брав участь і спричинився до того, що цей альбом став можливим. Це і Паша Гудімов, і Юра Хусточка, які працювали тоді з нами. І Денис Глінін, який до сих пір мій близький друг і барабанщик ОЕ. Це і продюсер Ступка, це і покійний Сергій Товстолузький, і Віталій Телезін (саунд-продюсери ОЕ – ред.), які працювали над альбомом. Єгор Олєсов (композитор – ред.), і наш продюсер Віталій Клімов, і Віталій Бардецький... Це всі люди, які допомагали нам тоді, розкручували цей альбом.
Океану Ельзи на той момент пощастило. Ми потрапили в той момент, коли навколо велика кількість музичних ентузіастів хотіла довести усьому світові і Україні, що в Україні можливо зробити український аналог західної рок-музики. Вони вибрали нас як достойного кандидата, і вклали всі зусилля в нас.
Матеріал підготувала Анастасія Руссу
