Біологиня Озерна: немає вродженої нездатності до орієнтації в просторі

Біологиня Озерна: немає вродженої нездатності до орієнтації в просторі

Яка загадка криється в можливостях орієнтації у просторі? Чому хтось вночі не може знайти дорогу до холодильника, а хтось впевнено крокує незнайомим містом або легко знаходить маршрут у горах, коли вже сіли акумулятори в усіх пристроях? Що лежить в основі просторової орієнтації, і навіщо нам це потрібно, дізнаємося з програми "ФізКультура".

Ведуча:

Дар'я Озерна

Просторова орієнтація або візуалізація відіграє критичну роль не лише у вивченні незнайомого середмістя, а й в наукових дисциплінах.

Як ми відчуваємо простір? За розкриття молекулярного механізму цього явища, у 2014 році дали Нобелівську премію. Наш внутрішній компас знаходиться в ділянці мозку під назвою гіпокамп. Гіпокамп відповідає за розуміння того де ми знаходимося і запам'ятовування орієнтирів. Що більше ми тренуємо здатність орієнтуватися в просторі, то краще нам це вдається, адже нейронні мережі формуються усе життя, якщо ми їх тренуємо і даємо нову інформацію. Найвідомішим прикладом тренування здатності орієнтуватися в просторі є лондонські таксисти. Аби отримати ліцензію, вони вчаться кілька років і запам'ятовують складну мережу із 25 тисяч вулиць. Після навчання їх гіпокамп буквально збільшується в розмірі. Є дані, що чоловіки краще орієнтуються в просторі ніж жінки. Справді, чоловіки легше визначать точну відстань між точками А і Б, проте жінки набагато краще запам'ятовують орієнтири і легше знаходять дорогу. В країнах, де немає гендерної нерівності і жінки багато водять автомобілі, різниці в просторовій орієнтації взагалі немає.

Однак, є одна річ, яка  істотно зменшує наші здібності до орієнтації і навіть може призводити до атрофії гіпокампу і зростанню ризику нейродегенеративних захворювань з віком. Що це? Це - електронні навігаційні присторої. Коли ми покладаємося на них повністю, то гіпокампу немає потреби в тренуванні, нові зв'язки між нейронами не формуються, а ми дивимося тільки на екран, а не довкола.

Тож який можна зробити висновок? Немає вродженої нездатності до орієнтації в просторі. Ці здібності людина може тренувати все життя і вони стаються в пригоді. А якщо ваша дитина добре запам'ятовує шлях і будує цікаві конструкції із Lego, розвивайте й далі цікавість до інженерії та математики. Добра орієнтація в просторі є маркером непересічних математичних здібностей. 

Прослухати детальніше можете за посиланням