Напередодні дня вшанування пам'яті жертв Голодомору заступник директора з наукової роботи інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України Олександр Гладун та науковий дослідник в центру славістики при університеті Північної Кароліни Олег Воловина розповіли в ефірі Українського радіо в програмі “Сьогодні.Вдень” про те, яким чином зараз відбувається дослідження Голодомору.
Ведуча: Галина Бабій
Пане Олександр, ми знаємо, що ваша установа є однією з найавторитетніших щодо вивчення цих страшних сторінок історії. Кажуть, що, як не дивно, як багато часу не було б відведено на вивчення цих цифр, досі науковці мають різні дані. Хоча те, що було виморено голодом мільйони українців, ні в кого не викликає сумніву.
Олександр Гладун: Явище Голодомору дуже є багатоаспектним і зачіпає буквально всі блоки життя українського суспільства, тим не менш, люди зараз дуже зосереджені на одному питанні — скільки було жертв. З одного боку, це природне питання, тому що ми хочемо знати, як ми кажемо, демографічну ціну цієї соціальної катастрофи. З іншого боку, ми повинні усвідомлювати, що та ситуація з демографічними даними, яка склалася не дає можливості порахувати людей безпосередньо. Тому в демографії була розроблена спеціальна методологія, яка дозволяє оцінити втрати.
Питаннями втрат дослідники почали займатися буквально відразу після Голодомору. Перше більш-менш наукове дослідження було опубліковане навіть в 1942-43 рр. на території окупованої України — було проведено економістом Сосновим. Після цього періодично дослідники звертались до цього питання, але отримували дані, які трохи не збігаються з іншими.
Тобто перші дослідження Голодомору розпочалися під час німецької окупації?
Олександр Гладун: Ми це вважаємо першою науковою оцінкою, тому що під час Голодомору і відразу після нього були повідомлення дипломатів, людей, які просто перетнули кордон Радянського союзу, журналістів. Вони теж надавали свої оцінки, які коливалися від 1 до 10 мільйонів. Але річ у тім, що безпосередньо під час, чи одразу після події, визначити кількість втрат неможливо, тому що частина документів була знищена, частина смертей нормально не оформлювалась. Тому і наука задіяна до цього процесу.
На якій цифрі стоїть зараз ваш інститут?
Олександр Гладун: Наш інститут проводив за дорученням СБУ демографічну експертизу, за якою була визначена цифра 3,9 млн. Вона лягла в основу рішення Київського апеляційного суду від 13 січня 2010 року про визнання Голодомору геноцидом. Після цього у нас почалася певна співпраця з паном Олегом, цифра не змінилася, просто робота отримала новий поштовх.
Пане Олеже: який поштовх отримала ваша робота, коли ви почали працювати разом?
Олег Воловина: Я приїхав до Києва завдяки гранту, його оплачує американський уряд. Я мав іншу тему дослідження, але коли побачив, що в інституті є люди, які цією справою займалися і зібрали величезну кількість архівів, документів, що лежали там невикористані, то запропонував почати проект, який затвердила програма Фулбрайта. Ми створили групу науковців і почали працювати.
Де були ці документи, які не використовувались?
Олег Воловина: Були особисті записки українського інституту ще з 20-30-х років. Вони були в їхніх родинах і ці обчислення знайшли випадково. Навіть деяка інформація, яка була знищена, врятувалася завдяки особистим запискам цих демографів. Нам вдалося зібрати повну серію природного руху (населення — ред.) за цілий період від 1926 по 1939 роки на рівні не тільки країни, а й областей і до певної міри районів. Це дає нам можливість робити досить точні обчислення.
Слухати програму повністю.
