В Україні триває велика правописна дискусія. Фахівці пояснюють, що проект було розроблено на основі української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ.
Ініціативу української нацкомісії з питань правопису, висунуту на обговорення громадськості, в ефірі Українського радіо в програмі "Ранковий формат" коментував видавець і письменник Дмитро Капранов.
Національна правописна комісія поділена на два табори. Деякі мовознавці говорили про те, що Україна нині ніби хворіє на такий дивний різновид роздвоєння особистості. На мовному рівні це проявляється в білінгвізмі. Події останніх років змушуть замислитись над ще одним діагнозом - біправописність. Триває процес русифікації української мови.
Дмитро Капранов: Коли ми вперше почули про новий український правопис, то ми здригнулися, бо це в більшості випадків в Україні справа політична, і аж ніяк не мовна, аж ніяк не культурна. Згадайте спробу реформи правопису, яку зробив Жулинський, коли був віце-прем'єром. До чого вона призвела? Вона фактично призвела до підриву довіри до уряду Ющенка. Новий правопис розіграли в суто політичному вимірі, і Україна програла, як це не дивно, при спробі впровадження такої простої спроби як новий правопис.
Ми з дрижачими руками відкрили файли з новими правилами і побачили, що сьогодні не все так погано, бо тактику, яку має ця комісія, - це розширення правопису і дозвіл уже життю виштовхувати застарілі форми і приймати форми суто українські. А тоді, коли будуть виштовхнуті з обігу зросійщені форми, потім їх забороняти. Сьогоднішня реформа правопису - це не жорсткий правопис новий, а це розширення правописних норм для того, щоб рівноправно туди повернулися суто українські форми, які сьогодні в побуті, в літературі, в книжках уживаються досить широко, але офіційним правописом вони не дозволені. Це нова тактика - дозволити нові прогресивні форми правопису на рівні із застарілими канонами, аж поки ці канони самі не відпадуть і життя їх не виштовхне. Вона здається нам дуже прогресивною і дуже несподіваною, бо в ситуації війни, в ситуації тим більше гібридної війни, жорсткі заходи мали бути б на часі. А тут такий дуже грамотний, на мій погляд, підхід.
Ці зміни стосуються, насамперед, мови літературної мови письменників, авторських творів чи все-таки офіційно-ділового спілкування?
Дмитро Капранов: Експериментаторське письменництво дійсно погано лягає в прокрустове ложе. Але не вся література експериментальна. Крім того є купа книжок побутових, корисних, не чисто мистецьких, не літературних, які тримаються основного річища правопису. Діловодство - значно вужче і лексично і синтаксично, ніж література. Для літератури - це менше порушувати класичний правопис. Це розширення річища правопису дозволяє в межах дозволеного в межах правопису мати широкий асортимент, широку палітру.
Навіть у правописної комісії існує дві протилежні думки щодо конценцепції створення українського правопису. Одні вважають, що правопис має бути стабільним, щоб змін у ньому було якомога менше. Інші науковці вважають, що правопис потребує чимало змін і доповнень. Чи можливо поєднати в одне ціле дві правописні системи?
Дмитро Капранов: Безумовно, можливо, консерватизм і прогресизм, так би мовити, якщо вони врівноважать один одного, то виходить гармонія. Ми можемо сподіватися на сталий розвиток, і навіть на стрибковий розвиток. Це дуже добре, що в комісії є дві точки зору. Дуже добре, що ці дві точки зору радикально розходяться і є умовно консервативною і умовно прогресивною. Але тут головне вміння результат роботи цієї комісії подавати правильно, знаходити консенсус, згоду, і формувати саме з цієї позиції тексти, правила правопису, які є не зовсім компромісними, але на які погодилися обидві сторони.
Українська нацкомісія з питань правопису висунула на обговорення громадськості проект нової редакції українського правопису. Пропозиції та зауваження прийматимуть від усіх охочих до15 вересня. Чи повинні люди, далекі від мовознавства, висловлювати свою позицію, адже не кожен із нас є фахівцем?
Дмитро Капранов: На наш погляд - це політичний популізм. Звісно, не треба виносити на широке обговорення таку вузьку проблематику. Тим більше що у публічних обговореннях найбільше чути не голоси фахівців і експертів, найбільше чути голоси крикунів. Звісно, що не треба виносити на широке публічне обговорення правопис, бо буде спроба загидити, закидати дурною аргументацією, скандалами. Це велика небезпека. А з іншої сторони популізм у політиці призводить до популістичних рішень в експертному середовищі. Правопис повинні обговорювати в професійному середовищі, філологи по всій Україні.
Цей правопис тим хороший, що там врахована практика. Практика є рушієм реформ правописних норм.
Прослухати повну версію розмови.
На фото - Дмитро Капріянов.
