Чи можна відремонтувати судову систему? Виявляється, для цього є певні можливості і одна з таких - це суд присяжних. Стаття 124 Конституції України говорить, що народ безпосередньо бере участь здійсненні правосуддя через присяжних.
Чи здатні суди присяжних поліпшити реформу судочинства і зупинити відтік суддів, розмірковувала в ефірі Українського радіо в програмі "Плюс-мінус" адвокат Марина Ліличенко.
На даний момент ми маємо дуже рідкісні випадки суду присяжних, як такі. Я хочу зазначити, що це не той суд присяжних, який ми бачимо по телебаченню і який є, по суті, у світовій практиці. Ми маємо суд присяжних, залежний від самого суду. Тобто присяжні як особи, які не мають юридичної освіти, це звичайні громадяни, які подають свої заявою до органу місцевої влади для того, щоб приймати участь у судочинстві. Але головне, що вони не є незалежними і вони рішення приймають разом із суддею. Тобто на даний момент ми маємо залежність присяжних від суду. І суди присяжних не зовсім нам підходять, як мені здається.
Як зазначають деякі експерти, те, що зараз в Україні існує, це суд шефенів. Присяжні і шефени, яка між ними різниця?
Головна відмінність - це залежність і незалежність при ухвалені рішення. Шефени - це така непогана система і вона в принципі діє в багатьох країнах Європи. Але головна відмінність від України, це висока правова культура. Якщо у нас судді будуть незалежні і навіть якщо буде у нас шефенська система, якщо ми її залишимо в такому вигляді, якою вона є, але зміниться культура суддів, правова культура і незалежність суддів, то тоді це добре. Але в нашій судовій системі така модель нам не підходить, на мою думку. Нам потрібно переродити систему судову.
Яка система судочинства більш підійшла б Україні?
Нам потрібна англосаксонська система. Нам потрібно розділяти право від факту. Люди повинні вирішувати факти, а суддя має вирішувати право.
А як же народ бере участь у здійсненні правосуддя?
Як може звичайна людина визначити правильно кваліфікований злочин чи ні? Це нереально. Ми говоримо про те, що винен, не винен. Тобто люди, виходячи з цих доказів, які надала сторона обвинувачення, які надала сторона захисту, вони оцінюють все і розуміють - винен чи не винен. Все інше - правильна кваліфікація.
Чи готові наші громадяни до суду присяжних?
Така ситуація в державі, що громадяни все-таки мислять споживчим кошиком. Коли людина не стикається із судом, з якоюсь проблемою, абсолютно байдуже, що відбувається не тільки в судовій системі, а й у держави. Власне, для того, щоб змінити щось, потрібно брати участь у цьому. Потрібно контролювати, не боятися.
Чи може суд присяжних полегшити судочинство і якимось чином розвантажити суди?
Ні. Справа в тому, що якщо ми говоримо про кримінальне право, то ми говоримо про справедливе покарання і справедливе правосуддя. Це стосується тільки кримінальних злочинів. Це панацея тільки від того, щоб невинні люди не страждали. Суд присяжних, я б хотіла, щоб був створений для справедливості.
Прослухати повну версію розмови
