7 серпня 1819 року народився Пантелеймон Куліш. В студії програми Українського радіо "Сьогодні. Вдень" - Олександр Алфьоров, історик, автор та ведучий передачі "Історичні фрески" на Українському радіо "Культура".
Чим більше читаю про Куліша, тим більше розумію дві речі: по-перше, що я нічого про нього не знаю, а по-друге, я люблю захоплюватися особистостями великого калібру, в них є що відкривати. Дуже хочеться осмислити Куліша в тому контексті, як про нього писав Франко: "Зірка в українському письменстві". Мені здається, що до сьогодні він трошки недооцінений?
Олександр Алфьоров: З одного боку Куліш навіть в чомусь переоцінений, бо "Чорна рада" це такий, знаєте, твір, який до нас прийшов в Українуще з обов'язкового читання з Радянського Союзу. Тобто він ідеологічно був направлений, він міг собі дозволити бути радянським. Куліш - це пряма асоціація з "Чорною радою", передусім, тому що до нього прив'язали цей твір, який ми вже не змогжемо відірвати. Сам Куліш - дивовижна людина. Будучи за походженням із козацької родини, він вже у віці 10 - 15 років отримав достатньо цікаве щеплення від сусідів - козацької старшини, яка була декласована, позбавлена шляхетства. Куліш народився в час, коли в Україні гетьманщина була скасована і дуже багато родів, в тому числі і рід самого Куліша, не були визнані російськими дворянами. А це означало, що це були роди, які за своїми інтелектуальними, традиційними, морально-етичними якостями були дійсною шляхтою України, але не здобувши російського дворянства, хоча вони мали всі підстави для освіти. Пантелеймон Куліш був дитиною свого просвітницького часу - української гетьманщини. Це були дійсно діти вже померлої гетьманщини.
Якщо подивимося на Куліша з іншого боку, не тільки як письменника, то тут є багато класних відкриттів, про які ми всі забуваємо. Куліш розробив українську фонетичну абетку. Куліш вперше показав літеру "Г" тверду в XIX сторіччі. Вона існувала в Україні і до того і позначалася літерою "К" і "Г". У його абетці ця літера зайняла своє місце як класична літера, а не поєднання двох літер. Вона стала в основі шевченківського Кобзаря першого видання. Проте згодом була заборонена. І, як не дивно, "кулишівку" на озброєння взяли галичани.
Оце велетенський парадокс. Я досі не можу зрозуміти, як так сталося. Куліш для мене асоціюється зі сходом, північчю України - це Сумщина, Чернігівщина, і раптом "кулишівка", з якою галичани просто як із прапором ходять. Як?
Олександр Алфьоров: Це інтелектуальні кола Галичини, які завджи були об'єднані, як вони казали. Вони запозичили її, взяли на озброєння. Це достатньо цікавий момент, який показує - як той народ не розділяй, він об'єднаний. Інтелектуали об'єднуються.
Куліш недооцінений у нас як етнограф. Його двотомник про етнографію України був настільки популярним у XIX сторіччі, що сам Шевченко, великий друг Куліша, ледве не на пам'ять його цитував. Шевченко брав мелодику української душі саме з Куліша. Сам Куліш був людиною мало того, що талановитою, він був історик, етнограф, фольклорист, зрештою політик, учасник Кирило-Мефодіївського товариства. Куліш, як перекладач, як філолог, як історик, як білетрист - все це про цього. Людина достатньо потужна.
Прослухати повну версію розмови.
На фото - Олександр Алфьоров.
