Як треба вирішувати питання з так званою церковною власністю після створення української помісної церкви? Відповідь на це питання шукали у програмі Українського радіо "Плюс-мінус" за участі політолога Валерія Димова та історика і тележурналіста Ростислава Мартинюка.
Панове! Поясніть слухачам, що з церковного майна належить церкві, а що державі?
Валерій Димов: Переважна більшість церковного майна належить громадам. Зрозуміло, те, що в самих храмах, належить храмам. Коли ми говоримо про церкву, і ніби не говоримо про майно, то насправді часто-густо це якась підміна понять, тому що дуже багато хто насамперед ставить майно. Коли Гундяєв приїхав до Болгарії і почав там їх вчити уму-розуму, то віце-прем'єр-міністр сказав, що він не знає такої церковної людини, як Кирил, він знає такого ФСБешного чиновника, який заробив 14 мільярдів на алкоголі і 3 мільярди на цигарках. Нагадаю також, що Партія регіонів хотіла в своїй агонії ухвалити закон, аби все майно перейшло в приватну власність, от тоді ми дійсно мали б проблеми. Якби вони викупили всі ці храми, вони б належали Московському патріархату, от тоді у судах вони б вигравали ці справи.
Питання поділу майна виходячи з рішення громади. Чи це є певним запрограмованим конфліктом, зважаючи на те, що ми зараз маємо певні настрої різних церков щодо "томосу"?
На фото - Ростислав Мартинюк
Ростислав Мартинюк: Ну звичайно, ми маємо тестовий період - 4 роки війни з Московщиною, коли до 100 громад Московської патріархії перейшло і далі пробує перейти до Київського патріархату, посилаючись саме на ці закони і ті інструкції, які прописані в юридичному полі. Але, ми знаємо, що більшість цих випадків закінчується зустрічними судовими позовами. Ми знаємо про корупцію в судах, ми знаємо про те, що будь-який суддя може сказати, що громада проти переходу в Київський патріархат. Там багато лазівок для публіки, яка вміє працювати з грішми, корупційними зв'язками. Майно церкви - це такий само предмет державного керування, як і будь-яке інше майно з акцентами на ті речі, що прописані в законі про релігійні громади.
Мене цікавить питання не місцевих церков, а таких визітівок, як Лавра, які також потребуватимуть правового визначення після створення єдиної помісної церкви. Києво-Печерська Лавра. Ми вже знаємо, що це наріжний камінь протистоянь між Московською і Київською православними церквами.
Валерій Димов: Це вже протистояння між державами. Наріжним каменем для Російської держави є церква. "Православіє. Самодержавіє. Народность" - це наріждний камінь побудови російської імперії, цієї агресивної політики, цього шовінізму, всього руського міру, як вони його розуміють. Тому питання церкви знаходяться всередині існування руської ідеї. Без них вони втрачають фактично свою самоідентифікацію. Тому, коли ми говоримо про політичні питання, ми розуміємо, що Путін ніколи не погодиться зі самостійною українською державою. Так само російська церква і російська держава ніколи не погодиться з існуванням самостійної української церкви. Тому одним із фронтів тієї гібридної війни, яку розв'язала Росія проти України, є релігійне питання. Нагадаю, що у 1656 році Росії дали в оренду право призначати Київського митрополіта. Тому вони будуть провокувати, будуть спекулювати, будуть зацікавлені у зіткненнях, а насправді все майно належить українській державі, яка має право це передати київській громаді. Це питання буде вирішено, але не на завтра після надання "томосу".
Прослухати повну версію програми.
На фото - Валерій Димов.
