Мобільний додаток

Ольга Дунебабіна: рабство – не міф, а сувора реальність

24.07.2018 р., 11:27

Проблема торгівлі людьми – одне з найнегативніших явищ суспільства. Термін "біле рабство" зявився на початку ХХ століття в країнах континентальної Європи. Для України торгівля людьми постала наприкінці ХХ століття після розпаду СРСР.  За даними дослідження, проведеного на замовлення  Міжнародної організації міграції, понад 160 000 українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року. Це робить Україну однією з основних країн, що постраждали від сучасного рабства в Європі.

Про сучасне рабство в Україні розповіла в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" експерт Громадської організації "Ла-Страда Україна" Ольга Дунебабіна.

Відповідно до антирейтингу сучасного рабства Global Slavery Index, складеного австралійською правозахисною організацією Walk Free Foundation, частка тих, хто живе в умовах сучасного рабства, в Україні становить 6,4 на 1 тисячу осіб. Серед країн Європи та Центральної Азії Україна розташувалася на 7 місці. Яка частка цього рабства займає найбільше місце в Україні?

Україна є суттєвим постачальник таких послуг, адже багато українців потрапляють в рабство як закордоном, так і в межах України. Дані поліції базуються виключно на тих правпорушеннях, які виявлені. Це приблизно 250-300 випадків на рік. Але проблема торгівлі людьми полягає в тому, що цей злочин не здійснюється однією особою, а групою осіб, тому дуже складно виявити всіх злочинців. Поліція говорить про те, що найбільше випадків рабства — це сексуальна експлуатація, адже вони виявляють борделі, де примусово утримують, зазвичай, жінок. І тому у них складається така статистика. Всі міжнародні організації, Міжнародна організація з міграції говорить про те, що більшість людей потрапляє саме в трудове рабство. Це явище поширене як за кордоном, коли люди виїжджають на заробітки, так і в межах своєї країни.

Яким чином в сучасній Україні можна примусити людину до рабської праці?

Люди, які живуть у складних соціальних умовах, готові працювати на будь-яких умовах: без трудової книжки, без підписування контрактів, за зарплату в конвертах. Переважно, це сільськогосподарські роботи. Вони працюють, а потім їх не платять за це гроші, ще й погрожують фізичною розправою. Були такі ситуації, коли людей утримували в бараках чи казармах в нелюдських умовах, примушували працювати, погрожуючи покаранням.

Одна справа обманути жінку, запропонувати роботу за кордоном, потім забрати документи і примусити працювати у борделі. Інша справа - зробити подібне в Україні, як це відбувається?

В Україні відбувається те ж саме, що і за кордоном - людей залякують. Велика проблема полягає у тому, що є велика недовіра до поліції, переконання, що поліція бездіяльна.

Чому у нас ситуація гірша, ніж в Росії? З чого складається такий рейтинг?

Такі рейтинги складаються на базі офіційної статистики держави. Для України одним з факторів є війна на Донбасі, адже на непідконтрольних територіях фактів трудового рабства дуже багато. Місцевих мешканців примушують будувати військові об'єкти, тому такі випадки впливають на рейтинг і ситуацію, в якій jпинилася Україна. Такі рейтинги - не звинувачення, а констатація фактів - демонстрація того, що потрібно змінити.

 

Прослухати повну версію програми.

Ольга Дунебабіна: рабство – не міф, а сувора реальність

Новини по темі