Денис Казанський: "Нам не потрібні державні шахти"

Біля Верховної Ради знову протестують шахтарі, вимагаючи повернення заборгованих зарплат. Чому "шахтарські зарплати" не доходять до шахтарів? Чи є гроші у бюджеті для шахтарів? Яка складова - політична чи економічна - домінує в шахтарських протестах? Коментар програмі Українського радіо "Сьогодні. Ввечері" журналіста Дениса Казанського.

Сума боргу називається більше мільярда гривень, але паралельно повідомляється, що є домовленість із виконуючим обов'язки міністра фінансів пані Маркаровою про спрямування 220 мільйонів гривень на погашення цих боргів. Яка цифра остаточна, яка ситуація зараз?

Мені важко сказати, скільки там зараз виділено коштів, це краще знати чиновникам. Якщо посадовці так кажуть, напевно, воно так і є. Я б хотів зазначити інше. Дуже дивна складається ситуація, бо коли кілька років тому приймали тариф Роттердам+, тобто формулу за якою зараз обчислюється ціна вугілля для ТЕЦ, то саме ця формула викликада багато обурення тому, що зростала ціна на вугілля і зростала ціна на електроенергію. Зараз є багато суперечок з цього приводу, тому що ми всі платимо за світло по цьому тарифу, який називають корупційним. Тариф приймався в угоду Рінату Ахметову, який є господарем ТЕЦ в Україні і який найбільше виграв від прийняття цього тарифу. Але влада виправдовувала прийняття цієї формули саме тим, що ми зможемо платити шахтарям, тобто це дуже добре для нашої вугільної промисловості. І що ми зараз бачимо? Фактично люди все одно не отримують зарплати, величезні борги. Тоді виникає питання - де гроші? Де ті гроші, які ми платимо за світло за цим завищеним тарифом Роттердам+? На це питання, поки що, у держави відповіді немає.

Справді дуже великі борги і вони тягнуться багато років. Шахтарі скаржаться на недовиплати. В чому суть запропонованого законопроекту, чи здатен він щось змінити? Чи в даному випадку це один із політичних інструментів?

Звісно, це політичний інструмент, і я можу сказати, що він не вирішить жодних проблем. Будь-які подачки у вигляді грощей не вирішать цієї проблеми. Бо проблема інша, про неї ми говоримо роками і, на жаль, вона не зсувається з місця. Це проблема приватизації шахт. Нам не потрібні державні шахти. Ніхто не розуміє, навіщо державі вугільна промисловість. Навіщо держава утримує при собі ці шахти і не віддає їх інвесторам. Навіщо держава залишила собі найменш вигідні шахти і поклала цей тягар на всіх нас - незрозуміло. Ті гроші, які хочуть шахтарі, ми ж розуміємо, що їх неможливо взяти з неба. Ці гроші будуть виділені з наших податків. Тобто всі ми маємо заплатити за те, щоб утримувалися ці збиткові шахти. І як показує практика, ці нерентабельні шахти, як тільки приходять до приватних рук, одразу стають рентабельними, починають приносити прибутки, там зникають корупційні схеми... Єдине вирішення проблеми, яка зараз є, це приватизація цього державного сектору.