Чому в Україні немає стратегії боротьби із корупцією? Данський уряд погодився допомогти українцям і профінансував роботу з розробки Антикорупційної стратегії. У програмі Українського радіо "Коло доброчесності" сьогодні йшлося про те, чи може НАЗК розробити якісний закон про Антикорупційну стратегію за підтримки данського уряду. В студії - Руслан Рябошапка, член НАЗК у 2016 - 2017 роках.
Що це за документ і наскільки важливий цей документ, який наразі має статус проекту Антикорупційної стратегії на 2018 - 2020 роки?
Новий закон про запобігання корупції прийнятий 2014 року передбачає, що державна політика в сфері боротьби з корупцією має базуватися на системних засадах. І ці системні принципи повинні грунтуватися на аналізі ситуації, яка є, і на схваленні пропозиції що робити в сфері антикорупції на найвищому рівні. Оці засади визначаються в Антикорупційній стратегії. Стратегія, яка була прийнята у 2014 році, здебільшого реалізована, реформа була проведена, і ще в 2017 році Парламент мав би прийняти нову стратегію на 2018 - 2020 роки. На жаль, ця робота трохи затягнулася. Потім сам документ гуляв досить довго в урядових кабінетах і в кінці-кінців був внесений на розгляд Парламенту в квітні місяці. Попередньо ми маємо те, що парламентський комітет не схвалив цей документ, ще має бути голосування у парламентсмькій залі для того, щоб повернути його Уряду для доопрацювання.
І ще один проміжний результат ми маємо в тому, що цей документ - Дорожня карта антикорупційної реформи - він нікому не потрібний. Він був не потрібний Уряду, тому що він 4 чи 5 місяців фактично лежав у Секретаріаті Кабміну, і люди не знали, що з ним робити. Врешті-решт вирішили його здихатися і відправити у Парламент, щоб Парламент приймав рішення щодо долі цього документу. Цей документ не потрібний НАЗК, тому що НАЗК зробила все для того, щоб його не повернули для доопрацювання.
А значення цього документу? Ви згадали, що була Антикорупційна стратегія 2014 - 2017 років і вона здебільшого виконана. Що саме було заплановано і відтак виконано?
Стратегія 2014 року мала в своїй основі два ключових завдання - це антикорупційне законодавство і нові антикорупційні органи. У цій частині вона реалізована майже на 100 відсотків. Основну мету стратегія досягла - вона нам допомогла комплексно підійти до реформування законодавства, створення антикорупційної інфраструктури, і цей документ був важливий для наших іноземних партнерів. Нова стратегія теж мала б мати дві або три основні цілі - чіткі, зрозумілі для всіх і вона повинна б була запропонувати те, над чим повинна працювати держава у найближчі 2 - 3 роки. Найбільша проблема в сфері корупції - це економіка. Корупція стримує економіку, не дає розвиватися нашій державі, корупція живиться з економіки. Державні монополії, бюрократія живе за рахунок тих повноважень, які вони мають, і живе за рахунок бізнесу.
Чи ви поділяєте точку зору про те, що ця стратегія має бути чітко деталізована?
На мою думку, стратегія є більш рамковим і політичним документом. Він визначає основні напрямки, по яких ми рухаємося, а деталізація того, як ми рухаємося, має бути в Антикорупційній програмі. Закон визначає загальні напрямки, а Уряд - яким чином їх реалізовувати.
Але ви згадали, що там немає орієнтації на боротьбу з корупцією в сфері бізнесу. Це мало би бути якось детальніше прописано?
Ні. Там зовсім не так. На жаль, цей документ не можна назвати ні стратегією, ні програмою, а свого роду такою компеляцією заходів, які десь колись звучали і мають зв'язок із антикорупцією. Ці всі заходи зібрали в один документ, розсортували по тематичним напрямкам і назвали це Антикорупційною стратегією.
Якщо документ буде провалений у Парламенті, то хто має взяти на себе відповідальність за те, що такого важливого для країни документу півроку вже нема і не буде ще невизначений час?
Я боюся, що всю вину за те, що стратегія не буде прийнята, покладуть на професійних людей, але на людей, які не приймають політичні рішення. За розробку і прийняття таких документів повинні нести відповідальність політики, як агентства, так і Уряду.
