34-річному мешканцю Запоріжжя Олександру Турзіну серце якого функціонувало на 50 відсотків, врятували життя та зберегли його власне серце. Нині пацієнт самостійно ходить коридорами медустанови, щоразу збільшуючи дистанцію.
Лікарі обіцяють чоловікові виписати його за кілька днів. Цього він, за його словами, чекає найбільше, адже скучив за дружиною і шестирічним сином.
Катерина Шевцова докладніше:
"Активний спосіб життя - заняття волейболом, баскетболом і тренування у спортзалах - не запобіг хворобі серця, яка розвивалась непомітно. 5 років тому у Олександра вперше стався серцевий напад, після якого він два місяці провів в реанімації у кардіоцентрі. Далі – гірше, розповідає мати Олександра Лідія Турзіна: через порушення ритму серця йому імплантували кардіовертер-дефибрилятор, призначили терапію і порадили зменшити емоційне і фізичне навантаження. За її словами, як Олександр не намагався дотримуватися цих порад, працювати на посаді енергетика ставало дедалі складніше. Ситуація зі здоров’ям погіршувалась, каже Лідія Турзіна.
У Запоріжжі Олександр став у чергу на трансплантацію. Попри те, що пересадку серця роблять за кордоном, вона не є панацеєю для пацієнта, каже кардіохірург, керівник кардіохірургічного центру однієї з медичних мереж Олександр Бабляк. За його словами, трансплантація небезпечна для життя, це ризик відторгнення органу, також можуть бути інфекційні ускладнення.
Операція має поліпшити якість життя Олександра та збільшити його тривалість, сказав Олександр Бабляк, який прооперував чоловіка:
Високо оцінив роботу вітчизняних кардіохірургів директор Каунаської університетської клініки, кардіохірург Римантас Бенетіс.
Кардіохірурги працюють за принципом - вибрати оптимальне лікування, мінімально ризикуючи життям пацієнта, каже кардіохірург Олександр Бабляк".
Катерина Шевцова, Українське радіо.
