Нове геологічне дослідження, проведене штатом Ютою, США, свідчить про те, що останнє пермське вимирання було зумовлене, в основному, палаючим вугіллям.
Про це повідомдяє zik.ua
Земля за свою історію пережила п’ять масових вимирань, найбільш чисельне сталося 252 млн років тому у кінці пермського геологічного періоду. Під час нього вимерло понад 90% морських видів та 70% наземних хребетних видів. Минуло близько 10 млн років, поки життя на Землі оговталося після цієї катастрофи.
Вчені намагалися дізнатися про причини, що спричинили останнє масове вимирання. Вони припускали вплив астероїду, отруєння ртуттю, колапс озонового шару та кислотні дощі. Вважалося, що потужна вулканічна активність у Сибіру відіграла ключову роль у пермській події.
Нещодавно геолог д-р Бенджамін Бургер визначив гірський шар у штаті Юта, який, як він вважає був сформований наприкінці пермського – початку тріасового періоду, і який міг би прояснити причину "Великого вимирання".
Під час пермського періоду, континенти Землі все ще були об’єднані в одну Пангею. Сучасна Юта перебувала на західному узбережжі суперконтиненту. До того зразки кінця пермського періоду були зібрані зі скельних шарів Азії, поблизу вулканічних вивержень, проте Юта у той час знаходився на іншому боці Пангеї. Таким чином, зразки Бургера могли надати унікальне уявлення того, що відбувалося на іншому боці світу під час вивержень.
Зразки Бургера змалювали сумну картину навколишнього середовища Землі наприкінці пермського періоду. Різке падіння рівня карбонатів кальцію вказує на те, що океани стали кислотними. Це зниження органічного змісту співпало з величезними втратами життя в океанах. Наявність піриту вказує на те, що океан був повністю позбавлений кисню, що означає, що він був фактично однією величезною мертвою зоною.
Бактерії, що виробляють сірководень, спожили надлишковий запас трупів та створили токсичну атмосферу. Сірководень окислився в атмосфері, утворивши діоксид сірки та викликавши кислотні дощі, які вбили більшу частину рослинного життя на Землі.
Високі рівні різних металів у зразках порід ускладнювали процес визначення винуватця цього масового вимирання. Як і у зразках, зібраних з різноманітних місць земної кулі, у своїх породах Бургер не знайшов наявність рідкісних металів, що вказували б на вплив астероїда. У них просто немає жодних доказів того, що астероїд зіткнувся із Землею та викликав Велике вимирання.
Однак він виявив високі ртуть та свинець, що збігалися з кінцем пермського періоду. Залишки ртуті простежувалися також у зразках порід, взятих з інших місць. Свинець і ртуть жодного зв’язку з вулканічним попелом не мають, проте вони є побічним продуктом спалення вугілля. Бургер також виявив перехід від важкого вуглецю-13 до легшого вуглецю-12; останній є результатом спалювання викопного палива.
Пермський період був завершенням Кам’яновугільного періоду. У Кам’яновугільному періоді було утворено багато великих родовищ вугілля, у тому числі у Азії. Попередні дослідження показали, що Пермське масове вимирання не збігається з початком вивержень вулканів Сибіру, а трапилося 300 000 років потому. Саме тоді лава почала осідати у вигляді магми під землею та підігрівати вугільні родовища.
Спалахування вугілля спричинило серію подій, що призвели до найгіршого масового вимирання в історії Землі. Його викиди сірки викликали кислотні дощі, які знищили ліси. Його викиди вуглекислого газу окислили океани і підігріли планету, вбиваючи морське життя. Бактерії поїдали трупи та утворювали токсичний сірководень, який, у свою чергу, знищив решту видів. Потепління океанів призвело до великого вивільнення метану, що ще більше прискорило глобальне потепління.
Зловісні паралелі з сьогоденням
Вчені спостерігають багато подібних ознак швидкої зміни клімату сьогодні. В атмосфері стало набагато більше легшого вуглецю-12, що спричинене спалюванням людьми викопного палива. В океанах зростає кількість мертвих зон. Спалювання вугілля спричиняє кислотні дощі. І хоча є вже позитивні наслідки боротьби з цим, забруднення атмосфери вуглекислим газом продовжує зростати. У результаті океани стають все більш кислими, а температура все більш високою. Сьогодні вчені також стурбовані потенційно великими викидами метану з поверхні океану та Арктики.
Це лише деякі паралелі сучасних змінам клімату зі змінами, що практично знищили усе життя на Землі 252 млн років тому. І ті, і ті, мабуть, в основному були викликані спалюванням вугілля.
