Тарас Шевченко... Як тільки ми чуємо його ім'я, уявляємо дорослого вусатого чоловіка з втомленим поглядом у величезній шапці. Але насправді цей образ не зовсім відображає сутність поета. Сьогодні не згадуватимемо загальновідому біографію поета, згадаємо кілька цікавих і малознаних фактів із життя Кобзаря.
У певний період свого життя Шевченка був справжнім модником. У перші роки життя в Петербурзі він гарно заробляв й зі задоволенням витрачав гроші на стильний одяг.
На честь Шевченка названий 137-кілометровий кратер на Меркурії.
Твори українського поета перекладені на понад 100 мов і навіть на есперанто.
У світі встановлена 1384 пам'ятника Тарасу Шевченку. Більше тільки Ісусу Христу. В Україні - 1256 пам'яток, інші 150 розміщені по всій планеті - від Бразилії до Китаю.
Шевченко був відомим шанувальником алкоголю. Разом із друзями він заснував алкогольне суспільство, на засіданнях якого вони пили наливки, вели бесіди про життя та мріяли про свободу.
У Тараса Шевченка дві могили. Спочатку його поховали в Петербурзі, а потім труну перевезли на Батьківщину, до Канева. У Петербурзі на місці колишнього поховання встановлено пам'ятний камінь.
Український умілець Микола Сядристий змайстрував найменше у світі видання "Кобзаря", розміром трохи більше 0,5 мм. Це в 19 разів менше найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна хіба що волосинкою. Обкладинка зшита павутиною і зроблена з безсмертника.
Саме такими безсмертним є творчий спадок цього непересічного українця. Попри час, Шевченко не віддаляється, а стає все ближчим для кожного з нас. Він - апостол правди! Він живий! Феномен цієї людини криється в його щирій любові до України, в його слові, що іноді бринить як струна, а іноді гостре мов меч.
Для українців Шевченків "Кобзар" - то літературна Біблія. Кобзар, загорнутий у рушник, зберігали біля образів. По ньому колись вчився читати. З його лозунгом: "Борітеся - поборете!" йшли у бій і перемагали! Його вчили напам’ять політв’язні. Шевченко був із кожним українцем у тюрмах, таборах, на чужині та в еміграції. Був він поруч із українськими воїнами на Майдані та з нескореними кіборгами на руїнах Донецького аеропорту.
Все життя і творчість Кобзаря були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його Україна буде незалежною суверенною державою, і коли в Україні поважатимуться мова, культура, історична спадщина народу. Він був упевнений, що тоді й люди стануть щасливими! Нині тільки від нас залежить, чи справдяться мрії Великого Кобзаря.
Олена Пенія Серрано. Українське радіо
За матеріалами Інтернет-ресурсів.
