Військовий може зареєструвати авто на своє ім’я. Експерти про облік гуманітарних автомобілів

Військовий може зареєструвати авто на своє ім’я. Експерти про облік гуманітарних автомобілів

Кабмін вводить державний облік авто, які були ввезені як гуманітарна допомога військовим. Що передбачає цей документ та з якими проблемами стикаються волонтери, що завозять автомобілі для військових? Головний редактор "Авто 24" Сергій Матусяк зазначив у коментарі для Українського Радіо, що багато автомобілів їздять з польськими, литовськими чи якимись саморобними номерами, тобто ці авто ввезені й не розмитнені, і постанова №1235 передбачає саме врегулювання питання тимчасового обліку автомобілів, якими користуються військові. А фахівець з автотранспортних засобів Дмитро Лаврик фонду "Повернись живим" наголосив, що велика потреба фронту ― тактичні колісні транспортні засоби, і саме волонтерські об’єднання забезпечують на сьогодні загальні потреби ЗСУ в мобільності та логістиці. "Чи буде у нас зупинка через новацію Кабміну, ми поки що не знаємо. Тільки час покаже, наскільки це практично правильний крок", ― вважає Дмитро Лаврик.

0:00 0:00
10
1x

Фото: armyinform.com.ua

 

Ці автівки треба зареєструвати, щоб у них була відповідальна особа

Що означає державний облік авто? Як все відбуватиметься тепер?

Сергій Матусяк: Це звичайний облік. Якщо ви бачите автомобіль з українськими номерами, це означає, що він поставлений на державний облік, у нього є техпаспорт і його зареєстровано в державному реєстрі. Для того щоб зареєструвати автомобіль, ввезений з-за кордону ― звичайний, не гуманітарний ― потрібно поставити його на облік, а для цього треба сплатити багато податків: мито, ПДВ, акциз, пенсійний збір. Якщо ввозити авто для військових, як гуманітарне авто, то всі ці платежі відсутні. Але трапляються випадки, коли нібито ввозять автомобілі для військових, а потім їх перепродують. Буває, що неправильно оформлені документи, і митниця це викриває. Ми бачимо багато автомобілів, які їздять з польськими, литовськими чи якимись саморобними номерами, тобто ці авто якось ввезені, не розмитнені, нібито їздять на них військові, а може й ні. Тому потрібно було навести лад у цій сфері. Постанова №1235, зареєстрована 29 жовтня, передбачає саме врегулювання питання тимчасового обліку автомобілів, якими користуються військові.

Неодноразово бачив відповідного вигляду авто з тонованими вікнами, але без номерів. Що з цими автівками?

Сергій Матусяк: Саме ці автівки треба зареєструвати, щоб у них був так би мовити власник, тобто відповідальна особа. Є багато випадків, коли хтось іде на фронт і йому збирають на автомобіль, потім хтось його купує у Литві чи Польщі, привозить в Україну, і треба, щоб цей автомобіль був хоча б зареєстрований. Не йдеться про сплату якихось податків, але держава має бачити, що цей автомобіль буде справді служити у війську, а той конкретний військовослужбовець ― відповідальний за нього. Цей військовослужбовець може поставити автомобіль на облік на своє ім’я. Відповідно, номери мають бути українські.

Якщо автомобіль не зареєстрований, будуть штрафні санкції, можуть навіть конфіскувати

А якщо людина перефарбувала авто, не сплатила ніяких податків, не поставила його на облік і просто їздить?

Сергій Матусяк: Звісно, люди бувають різні. Є такі, що можуть наживатися на нашому становищі. Законодавством передбачено, що коли автомобіль не зареєстрований, то будуть штрафні санкції. Залежить від багатьох факторів, але цей автомобіль навіть можуть конфіскувати, тобто приїде евакуатор і забере на штрафмайданчик. Тому військовослужбовцю, якому придбали це авто, треба провести реєстрацію. Вона дуже нескладна ― потрібна заява, посвідчення особи, документ, що підтверджує проходження військової служби, акт приймання-передачі цього гуманітарного автомобіля і декларація (електронна декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2023 №953 ― ред.). Мінімум документів, які підтверджують, що людина служить, їй потрібен цей автомобіль і вона буде за нього відповідати.

А для волонтерів, які привозять ці автівки, спрощується чи ускладнюється життя?

Сергій Матусяк: Я думаю, для них ситуація поліпшується. Тому що вони можуть зазначити, коли проганяють цей автомобіль через кордон, що везуть його саме для такого військовослужбовця. У постанові сказано, що можна зазначити п’ять військовослужбовців, яким можуть передати цей автомобіль. В такому разі у митної служби не виникатиме запитань, куди ви його везете, для кого тощо. А військовослужбовець, якому назбирали на авто, при переведенні в іншу частину може забрати свою машину, вона не залишатиметься у попередній частині.

Як ви зустріли цю новацію від Кабміну? Що зміниться для волонтерських організацій?

Дмитро Лаврик: Не можу сказати, що це принципово міняє суть нашої роботи. Ми дотримувались чинного законодавства і будемо дотримуватись, як би воно не змінювалось. Але суто морально-етична складова цього питання стала значно ліпшою з точки зору волонтерів, які збирають персонально для того чи іншого військовослужбовця, підрозділу або групи військовослужбовців. Позитивним висновком також є те, що цей автомобіль буде облікований, і в разі порушень чинних правил дорожнього руху буде персональна відповідальність, що є непоганою новиною. Рік тому, коли 1 грудня запровадили систему обліку гуманітарної допомоги, ми всі дуже сильно зупинились, тому що система не працювала так добре, як уявлялось, і потребувала вдосконалення. Чи буде у нас зараз зупинка через новацію Кабміну, ми поки що не знаємо. Тільки час покаже, наскільки це практично правильний крок, який не зупиняє або ж тимчасово зупиняє надання допомоги військовим.

Забезпечити військо колесами вкрай необхідно

Наскільки проблемно зараз завозити автівки для військових та яких саме машин вони найбільше потребують?

Дмитро Лаврик: Нам потрібні тактичні колісні транспортні засоби. Це велика потреба. Хтось везе вживане, хто везе нове, а потім перебудовує за цільовим призначенням. Але так чи інакше, тільки волонтерські об’єднання військового напряму забезпечують на сьогодні загальні потреби ЗСУ в мобільності, логістиці, колісних транспортних засобах. Бачу в цьому велику проблему, тому що за три роки ми побачили лише 157 Great Wall Wingle. Тож проблема залишається однією з найважливіших ― забезпечити військо колесами вкрай необхідно.

Розкажіть про цю проблему розлогіше.

Дмитро Лаврик: Ми вже десять років у війні. Але й досі не з’явилося базового шасі, на основі якого виготовляються спеціалізовані транспортні засоби. Простіше кажучи, у нас немає умовного пікапа марки А моделі В з варіаціями, які б виконували різноманітні задачі на фронті. Це погано, тому що люди вимушені об’єднуватись і купувати транспортні засоби, найчастіше вживані, з різних ринків, намагатися їх відремонтувати, зробити із них щось, на чому можна їхати воювати. Це ускладнює ситуацію з нашою обороноздатністю, тому що якби у нас не було проблем з автотранспортом, волонтерський рух міг би закривати інші потреби.

Вантажівки можна брати вживані, а пікапи ― краще нові

З яких країн найбільше завозимо автівок? І що краще ― одна нова автівка чи декілька вживаних на ці ж гроші?

Дмитро Лаврик: Поняття вживаного транспортного засобу дуже розтягнуте ― це може бути 2-річне, 25-річне або 45-річне авто. Що ліпше? Ліпше мати автомобіль, ніж його не мати. Волонтери беруть усе, що тільки можуть, це героїчні люди. Але нове завжди ліпше за старе. Хоча купувати нове в тій кількості, яка потрібна, вкрай важко. Наше законодавство частково сприяє процесу, частково ― ні. Важливим є ще питання сервісу. Якщо ми говоримо про вживаний автомобіль порядного віку, то у нього квиток в один кінець, бо ресурс його закінчується. У цьому випадку новий автомобіль живе довше. Щодо вантажівок, то тут можна рухатись у бік вживаного транспорту, тому що в країнах НАТО вистачає демілітаризованої техніки. Це автомобілі, які ніколи не бачили війни, вони мають невеликий пробіг, і тут може бути доцільним купувати за ціну одного нового автомобіля два або три вживаних. Це прості транспортні засоби, які ремонтопридатні й уніфіковані в різних країнах за стандартом НАТО. Тобто тут можна бавитись у вживане. А пікапи ліпше все ж таки купувати свіжіші або нові. Моя особиста мрія, що у нас буде визначено певну модель і на її основі будуть складатись тактичні транспортні засоби, які матимуть необхідну електроніку, певний захист, будуть зручними і матимуть доцільний стандарт щодо пального. Найліпший приклад ― Франція. Вони змогли обрати базовий транспортний засіб, і далі пішов модельний ряд ― окремо для зв’язківців, окремо медична евакуація, автомобілі для моторизованих бригад тощо. До того ж знімається питання сервісу: ці авто можуть ремонтуватися за рахунок один одного, бо всі запчастини однакові.