Фото: Пресслужба Саші Чемерова
Не треба тримати в собі той біль, якого зараз достатньо, його треба відпускати, так буде легше.
Олександре, розкажи, будь ласка, як створювалась пісня "Сльози"?
Історія цієї пісні дуже довга. Я написав її 2009 року. Тоді продюсував російську співачку Валерію Козлову. Їй не вистачало пісні в альбомі, тому ми вирішили додати туди "Сльози". Десь два місяці тому я рився у своїх старих матеріалах, знайшов цю пісню і зрозумів, що треба її записати. Причин для цього багато. По-перше, це повернення собі свого. По-друге, сенс пісні є для мене важливим, сама композиція була дуже дорогою, не хотів її віддавати. Вона глибока, діє як лікар, працює як психотерапевт. По-третє, хотілося, щоб у росіян запалало, що теж вдалося.
Якщо ти кажеш про повернення свого, то тоді ти мав би забрати десятки пісень у багатьох російських виконавців, наприклад, у Глюк'OZA, Артура Пірожкова…
Так, але для них я писав абсолютно інші пісні й за сенсом, і за змістом, і за музичним матеріалом. То були комерційні проєкти, а за роботу з Лєра-Лєра я не отримав жодної копійки, тому вважаю, що так робити абсолютно нормально. Якщо говорити про коментарі в соціальних мережах, про те, що багато хто зі слухачів подумав, що я зробив кавер на пісню російської виконавиці, та й взагалі вся ситуація навколо пісні "Сльози" – це свого роду диверсія, яка "проклала шлях" до інших моїх пісень, наприклад, до "Ну, привіт", "Бахчисарай", "Любила" тощо. Тому ця диверсія спрацьована як слід.
Пісня "Сльози" – єдиний випадок повернення свого, чи ти ще посмикаєш тих артистів?
Ідеї такої не було. Якби я не почув демозапис своїм голосом, то, мабуть, не зробив би пісню "Сльози". Думаю, такий постріл буває лише один раз. Але подивимося, може, там щось іще вистрелить.
Ще цікаво, в TikTok пісня "Сльози" має зовсім інше забарвлення. Люди під неї знімають відео і плачуть. Що це?
Це один з аспектів, про які я казав раніше. Пісня "Сльози" – це психотерапія. З радянських часів існували настанови, що, наприклад, чоловікам не слід плакати. І зараз дуже часто, коли хтось плаче, всі відразу намагаються втішити ту людину. Я вважаю, що це неправильно. Треба відпускати свої емоції, свій біль. Тому запустив такий невеликий челендж, який теж цікаво спрацював. Люди відкрилися. Я сам записав відео, в якому плачу. Мені за це не соромно. Вважаю, що не треба тримати в собі той біль, якого зараз так багато, його треба відпускати, так буде легше.
Ти – співзасновник "Культурного десанту". Десятки артистів вже взяли участь у цьому проєкті. Чи хотів би ти з ними спродюсувати окремий тематичний альбом? Чи плануєш таке?
Річ у тому, що це вже відбувається і відбувається дуже швидко. Зараз в процесі – альбом оркестру 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, а також проєкт, інформацію про який я поки не можу розголошувати, але буде збірка різних артистів, яких продюсував в межах "Культурного десанту".
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
