Іро, привіт! Скажи, ми вірно тебе представили?
Всім привіт! Дуже приємно було чути, як ви про мене розказали – навіть захотілось себе похвалити!
Розкажи, будь ласка, що змінилося в твоїй творчості з початком повномасштабного вторгнення? Ми розуміємо, що у всіх у нас бувають емоційні гойдалки – від того, що спочатку ми були більш мобілізованими й думали "от-от все завершиться", і до усвідомлення, що все надовго і потрібно якось адаптувати життя і творчість до цього. Тим не менш, ми волонтеримо, діємо і робимо щоденно щось, щоб наблизити перемогу України. Як це у тебе відбувається?
В мене теж бувають такі гойдалки. Але я розумію, що якщо я не буду нічого робити, то чекати перемогу або якісь позитивні новини буде трохи наївно. Тому що зараз все залежить від кожного з нас.
Багато з нас дійсно усвідомили, що все може тривати довго – проте, на жаль, не всі люди розуміють це. Є люди, які думають, що якось воно саме вирішиться – мовляв, я маленька людина, що я могу зробити? І якраз пісня "Вічний лютий" – це нагадування цим людям, що вони теж частинка суспільства, від якої багато чого залежить!
Особливо коли люди їдуть – і живуть своє життя і абстрагуються від того, що відбувається в Україні, неначе закривають штору на вікні. Коли я таке бачу десь в соцмережах, я не розумію – чому це відбувається? І мені хотілось просто поділитись своїми емоціями і нагадати людям, що війна триває. І будь ласка, давайте все ж таки триматися купи. Згадайте, яка єдність була в перші дні вторгнення – і куди воно все поділося? Хочеться, щоб знову повернулась ця енергія.
Яка твоя зараз зграя? Яка твоя зараз купа, якої ти тримаєшся? З ким ти найчастіше взаємодієш? Можливо, з дівчатами із Panivalkova?
Я взаємодію з собою, зі своїм чоловіком і своїми котами. Якби ви знали, як тварини рятують в такі часи! В мене два чорних котики, одного я прихистила ще перед війною – і це найкраще рішення ever; ти дивишся в їхні очі, вони муркочуть – і все знову стає класно.
Дівчата з Panivalkova за кордоном зараз. Це мої рідні люди, які мене розуміють стовідсотково. Ми коли завершували проєкт, зробили це на дуже гарній ноті. Ми завжди одна одну підтримуємо. Але от нещодавно ми хотіли зв’язатися, а я була настільки емоційно виснажена, що сказала: "Дівчата, я не хочу переносити негатив на вас".
Люди, що залишаються в Україні і живуть в складних і досить невизначених реаліях, перестають бути радісними, перестають бути собою. Важливо підтримувати свою життєздатність і життєрадісність
Але нещодавно виїжджала в гори (а рішення кудись виїхати завжди для мене дуже болюче, бо для мене найбезпечніше місце – це дім). Цього разу я поїхала і надихнулась, повернулась з іншим вайбом. І знаєте, що подумала? Ми все-таки – люди, що залишаємося тут – живемо в складних і досить невизначених реаліях і перестаємо бути радісними, перестаємо бути собою. І як же важливо підтримувати оцю життєздатність і життєрадісність!
Фото з ФБ-сторінки
Тому, в кого є можливість кудись виїхати у відпустку – їдьте обов’язково. Ми не можемо віддати все на армію, треба піклуватися й про свій ментальний стан. Так, нам важко, але хлопцям і дівчатам на нулі набагато важче! Але маючи це на увазі не треба й знецінювати зовсім свій біль.
Дехто трансформує біль в музику – це прекрасно, так і має бути. Але інші закриваються, відгороджуються від світу – і це вже небезпечно. Треба проживати біль, тому що далі буде як сніжна лавина. Якщо його не пропрацюєш, це тобі принесе ще більше шкоди.
Ми от тільки нещодавно говорили зі спеціалістами в ефірі про психосоматику і наслідки ментальних травм для фізичного здоров’я. Сподіваємось, нашим слухачам ці твої слова так само відгукнулись, як і нам.
Я знаєте що відчуваю? Зараз – хто би що не казав – існує певна прірва між тими, хто залишився і хто виїхав. Це нормально, це класно, що ви в безпеці. Але хотілося би цю пірву не поглиблювати, а намагатись розуміти одне одного. Давайте просто підтримувати одне одного і не сваритись, не виясняти кому гірше. Так, у нас в крові прагнення до справедливості, і в декого це виливається у вияснення стосунків. Але у нас у крові також єдність і взаємодопомога. Давайте інтегрувати це в нашу мультиєдність!
Дуже мудрі й необхідні слова! Натхнення тобі і наснаги творити далі!
