Армія потребує броні. Репортаж з-під Бахмута від гранатометника Сиротюка

Армія потребує броні. Репортаж з-під Бахмута від гранатометника Сиротюка

Чому для нас важлива оборона Бахмута? Як відбуваються бої та чому росіяни готові покласти під Бахмутом тисячі, якщо не мільйони своїх солдатів? В ефірі Українського радіо ситуацію прокоментував Юрій Сиротюк, солдат-гранатометник 5-го окремого штурмового полку ЗСУ, народний депутат України 7-го скликання.

0:00 0:00
10
1x

Яке стратегічне значення має оборона Бахмута

На думку Юрій Сиротюка, оборона Бахмута дуже важлива. Від початку навали, а особливо з літа 2022 року, вона виконує функцію сковування сил російської армії, сточування, знищення її, не дає можливості росіянам здійснювати наступальні дії на інших фронтах. Місто Бахмут розташоване в низинах, тож володіння ним не приносить стратегічної переваги. "Для нас Бахмут — це місце, з якого ми можемо вести  наступальні дії, для того щоб відбити українську Попасну, рухатися в бік Лисичанська і Сєверодонецька, повернути Дебальцеве, розірвати російську оборону між Донецьком і Луганськом, — розповів пан Юрій. — Тобто для нас Бахмут має значення, щоб вести звідти наступальні дії. Для ворога воно має чисто символічне значення, тому що після поразок на харківському та херсонському фронтах Росія не мала жодних успіхів, тож вона малює уявні успіхи. Кожен хутір, село, маленьке містечко, будинок подається Путіну як велике взяття. Щоб здійснити ще більшу мобілізацію, їм потрібно малювати якісь успіхи, тож вони шалено пруть на Бахмут, а ми їх сточуємо. Але є ще одна річ. Втрата будь-якого українського села чи містечка означає автоматичне його знищення. Росіяни нічого не завойовують і не визволяють, вони просто знищують, там не залишається нічого живого. Тому ми маємо тримати до останнього кожен клаптик української землі. Для себе я Бахмут порівнюю з обороною Конотопа 1659 року, коли декількамісячна оборона міста від стотисячної російської навали дозволила українській армії на чолі з Виговським підтягнутися і завдати однієї з найболючіших поразок в історії Росії".

Юрій Сиротюк зазначив, що війна перейшла в позиційну фазу: "Нам легше воювати в динамічній фазі, тому що ми десь прориваємо, маневруємо, а зараз ця жахлива позиційна війна — суміш першої світової і третьої світової. Шалено працює російська артилерія, а ми працюємо напряму по ворогу. Ще одна складність цієї війни, що Росія взагалі не шкодує людей".

Президент Зеленський 29 січня зазначив, що бахмутський і вугледарський напрямки — це постійні російські штурми. Що це означає?

"Я служу в роті вогневої підтримки, ми маємо "бандеромобілі", але не маємо броньованої техніки, на жаль. Це проблема для ведення боїв, за останній тиждень ми втратили 5 автомобілів, адже їздимо на пікапах 20-річної давнини. І щойно починається відлига, залазимо в болото, і машини стають дуже вразливими для ворожих атак. Як рота вогневої підтримки, маємо важкі американські кулемети та автоматичні гранатомети Mk19, які чергами вистрілюють гранати до 2 км і знищують все навколо на 6 метрів, мають фугасний заряд, тобто пробивають броню і пропалюють до 5 см. Минулого тижня нашим розрахунком було знищено російський танк в районі Соледара. Це унікально, тому що інструкція з використання гранатомета не передбачає знищення танків", — розповів Юрій Сиротюк.

Щодо тактики ворога, то це тактика орди, переконаний пан Юрій. "Якщо на початку літа 2022 року, коли ми заїхали на Донбас, ворог нищив усе вогневим валом, це був артилерійський вогонь 24/7, то зараз противник дещо втратив артилерійську інтенсивність, але це все одно перевага 5 до 1. Тобто ворог може завдавати у 5 разів більше артилерійських ударів, ніж ми можемо відповідати.

Юрій Сиротюк розповів, як виглядає типовий бій на Донбасі:

"Цілу ніч іде артилерійський обстріл. Зранку чи ввечері прилітає російський літак або пара гвинтокрилів і бомблять позиції. Потім іде щільний мінометний обстріл і танковий обстріл, а російські піхотні групи намагаються наблизитися до наших позицій. Цю війну треба зрозуміти. Тут немає суцільного окопу, де суцільно сидять солдати. Це такі маленькі спостережні вогневі позиції, де сидять кілька наших солдатів, а з глибини їх підтримують наша артилерія і танки. Росіяни намагаються ці спостережні пункти захопити, прорвати лінію оборони. Якщо раніше вони діяли малими групами, тобто після інтенсивного вогню просто застрибували в окопи по пʼятеро, потім підтягувався ще десяток, і намагалися розширити цю лінію прориву, то зараз вони просто біжать на тебе натовпом і шукають слабкі місця. Ми чуємо з радіоперехоплень, що їх просто женуть у спину під загрозою розстрілу. На нашій ділянці фронту між ними і нами десь кілометр відкритої місцевості, тож у них немає жодних шансів пройти. Бо ми їх спершу зустрічаємо загороджувальним вогнем із гранатометів, потім їх скошують наші кулеметники, причому важкі кулемети пробивають їхні БМП. Коли їхня атака захлинається, знову починають працювати їхні міномети, підʼїжджає танк, і так від сходу сонця до заходу, 24/7 триває бій. Це такий симбіоз стрілкового, артилерійського  бою та роботи ворожої авіації. Слава Богу, що вони не дуже прицільні, але кількість їхньої зброї величезна. Ми дуже очікуємо, що зможемо пересісти на якусь броньовану техніку".

"Наші союзники надали нам гранатомети і кулемети без прицілів"

Юрій Сиротюк розповів, що зараз відбувається збір коштів на спеціальні приціли, в тому числі нічні, які дозволять використовувати цю зброю практично як снайперську. До того ж все наведення відбувається завдяки аеророзвідці, тобто в повітрі постійно присутні наші й ворожі коптери. "Якщо говорити про потреби, то армія потребує броні. Без танків і бронетехніки рухатися в інтенсивній забудові, у степу чи міській агломерації просто неможливо, бо це будуть величезні втрати. Ми й так несемо втрати, залізши у позиційну війну. Війна — це велика шахівниця, ворог знає, на якій "шахматці" знаходиться наша піхота, а ми знаємо, на якій їхня. І все залежить від влучності. Але українська армія грає у шахи, а російська армія грає "в Чапаєва": щойно вони виявляють українську позицію, всю вогневу міць спрямовують туди".

Юрій Сиротюк наголосив: "Завдання нашого підрозділу — створювати вогневий вал перед противником, тобто не дозволяти піхоті та легкій броні підійти до наших позицій. Тому нам потрібні приціли. Завдяки волонтерам, українцям, які живуть в Америці, ми вже дістали прицільні планки і не чекаємо лендлізів, у нас свій лендліз — з кожної зарплати скидаємось грошима і закуповуємо техніку. За вісім місяців, які наш взвод перебуває на Донбасі, ми навіть встигли видати три книжки. Це "Розподіл Росії" Юрія Липи, "Націократія" Сціборського та збірник "Бандерівські читання".

Читати також: "Крутянин", який побачив незалежну Україну

Як відновлюються українські воїни після бою

"Перебування на нулі відбувається по-різному. Іноді тижнями затримуєшся. Ми намагаємося чергуватися, щоб людина, перебуваючи добу в окопі, наступну добу могла посидіти в якомусь підвалі чи бліндажі, щоб хоч трохи відновитися. Усе залежить від інтенсивності боїв. Але це війна характерів, навіть не залізна. Зійшовся козацький характер та ординський характер, і дуже важливо ці характери проявляти, тому що триває кульмінаційна точка війни. Коли йде активний бій, ти не думаєш ні про сон, ні про відпочинок, ні про їжу, з тебе пре адреналін. А потім треба мати можливість відіспатися, іноді просто в окопі на землі".

Фото: фейсбук-сторінка Юрія Сиротюка